Ось уже років десять Олександр Лукашенко досить успішно виконував роль такого собі політичного Труффальдіно з Бергамо, героя п'єси Карло Гольдоні "Слуга двох панів". Увірувавши в свою незмінність "батька всіх білорусів" постійно тягнув гроші з путінської Росії на утримання своєї неефективної а-ля соціалістичної економіки. Але одночасно загравав з колективним Заходом, натякаючи, що він не такий безнадійний, як той же Володимир Путін, і здатний "стати на шлях демократичного виправлення".

Це дозволяло Лукашенку отримувати непогані бонуси на протистоянні РФ і заходу - від забезпечення товаро- і пасажиропотоку в підсанкційну РФ до надання столиці Білорусі як ніби нейтрального майданчика для "Мінського процесу". І навіть сподіватися, що світ проковтне задуману їм спадкову передачу влади.

Увірувавши в свою незмінність "батька всіх білорусів" постійно тягнув гроші з путінської Росії

Якщо продовжувати аналогії з рідних для Лукашенка радянських фільмів, то підійде "Діамантова рука": з розгортанням протестів проти узурпації влади у нього не тільки "вус відклеївся", а заодно відвалилося і все псевдоцивілізоване маскування. Він постав натурально таким, який є: жорстоким і безпринципним диктатором, який вчепився у владу.

Але звинувачує в цьому огидному самовикритті Лукашенко, зрозуміло, не себе, а Захід, який нібито спровокував протести в Білорусі, до якого він вже зараховує і Україну, що демонструє із Заходом солідарність. Лукашенко прямо заявляє, що, мовляв, його змусили чинити так, як він чинить, тому і за наслідки повинні відповідати всі, хто завгодно, тільки не він.

На думку не спадає відповідний фільм, але зараз "батька" виглядає як спійманий на гарячому досвідчений кримінальник, волаючий: "Тримайте мене семеро, а не то я всіх загризу!". Звідси і неприхований намір помститися, зломити опозиціонера Романа Протасевича, який потрапив йому в лапи. 

Попутно - майже визнання самопроголошених "ДНР-ЛНР", з яких Лукашенко запрошує до себе ні, не слідчих, а садистів, які катували "на підвалі" запідозрених у симпатіях до України. З цієї ж серії - напівпризнання Криму російським, куди Лукашенко погрожує відправляти літаки "Белавіа", незважаючи на те, що безпосереднє керівництво авіакомпанії від цього явно не в захваті.

Слідом за риторикою можуть послідувати і білоруські санкції проти українських політиків і бізнес-структур

Що важливо розуміти: саме Україна свідомо обрана Путіним і Лукашенком на їх недавній зустрічі в якості об'єкта для демонстрації Заходу наслідків його незговірливості. Обрана і як слабка ланка, і як чутливий елемент, і як об'єктивізація того, чого не сприймають і до кольок бояться всі диктатори — змінюваності влади з волі народу.

Чого нам очікувати від "батька", що втратив береги, в найближчому майбутньому?

Перш за все, приєднання пропагандистів і напівофіційних осіб Білорусі до антиукраїнської риторики, що панує в інформпросторі РФ. До пошуку "фашистів, які розстрілюють за російську мову на вулицях Києва". Власне, це вже почалося: Романа Протасевича звинувачують у міфічних "військових злочинах" на Донбасі на підставі "дембельського" знімка у формі й з автоматом, які нині є в фотоархівах безлічі людей, які в яких реальних бойових діях не брали участь.

Слідом за риторикою можуть послідувати і білоруські санкції проти українських політиків і бізнес-структур, скопійовані з аналогічних російських.

Можна також прогнозувати розширення військово-технічного співробітництва Росії та Білорусі, націленого проти України. Коли такий діяч як Лукашенко публічно обіцяє, що військових баз РФ на його території не буде, то вони напевно з'являться.

Всі ці потенційні ворожі кроки керівництва Білорусі серйозної загрози Україні не несуть

Всі ці потенційні ворожі кроки керівництва Білорусі серйозної загрози Україні не несуть. Та вони й не мають такої мети — це більше демонстративний жест.

Розрахунок на те, що проявляючий відверту м'якотілість Захід жахнеться, відступить і дозволить Олександру Лукашенку провести його "реформу влади" і фактично залишитися на чолі Білорусі. А там, дивись, і синок Коля підросте… 

Однак нічого з лукашенківських бажань - залишитися і продовжувати служити двом панам - не вийде. Але, на жаль, не тому, що колективний Захід раптом знайде жорстку принциповість. А тому що Володимир Путін постарається скористатися моментом і вже фактично втягнути Білорусь у відроджувану ним недоімперію. Але це вже з фільмів про Дракулу, який ніколи не відпускає своїх жертв.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог

Читайте всі статті автора

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram