Температура падає нижче 50 градусів морозу за Цельсієм взимку, повітря майже позбавлене кисню, а низький тиск ускладнює дихання. Все це робить Антарктиду найбільш ворожим місцем для людей на планеті.
Щоб пережити такі жорсткі умови, дослідники на найхолоднішому континенті планети впадають у так звану «психологічну сплячку». Про це, як пише Newsweek, свідчить нове дослідження.
На Антарктиді ніхто не живе постійно. Але дослідники їздять на континент, тому що його незаймане середовище пропонує безцінне місце для проведення досліджень у сфері астрофізики, гляціології, геофізики, зміни клімату і виснаження озонового шару. Але життя в таких суворих умовах не легке.
Читайте такожУ Східній Антарктиді через зміни клімату почали засихати рослини (відео)
Білі пейзажі набридають монотонністю, приватний простір стає розкішшю. Крім того, вченим місяцями доводиться контактувати лише один з одним, не маючи доступу до людей у зовнішньому світі. Інколи виникають затримки з доставкою провізії. А у випадку загрози евакуація часто неможлива. До того ж місцева інфраструктура руйнується швидше, ніж будь-де на планеті. Тож будь-якої миті зв’язок із зовнішнім світом може бути втрачений і довго не доступний.
Поганий настрій і порушення сну, від яких страждають дослідники у найбільш холодний і темний сезон на Антарктиді отримав назву «зимовий синдром». Щоб зрозуміти, як суворий антарктичний клімат впливає на тимчасових мешканців континенту, вчені провели дослідження серед двох команд на французько-італійській станції у місці, відомому під назвою Dome C. Через надзвичайно низьку температуру в цій точці, члени команд, які працюють на станції, рідко виходять назовні. Вони усамітнені в трьох частинах станції, сполучених переходами: тихим спальним районом, шумним простором зі столовою кімнатою і спортзалом, а третя частина обставлена різним науковим обладнанням і побутовими системами. За станом людей на станції стежили з лютого до листопада.
Читайте такожВ Антарктиці випала рекордна за 200 років кількість снігу
Перша команда складалася з 14 чоловіків з середнім віком до 38 років. А в другій було троє жінок і 10 чоловіків віком 34 роки. Вчені попросили їх вести журнал сну, а також заповнити певні анкети з питаннями, мета яких було оцінити емоційний стан і роботу механізмів, які працюють в таких надзвичайних умовах. З початком антарктичної зими учасники дослідження почали скаржитися на проблеми зі сном і на втрату позитивних емоцій.
Психолог з Університету Манчестера Натан Сміт пояснив, що це пов’язано з явищем, відомим як «психологічна сплячка». Вчені виявили, що члени команд на антарктичній станції часто вдавалися до певних тактик: вони продумували сценарії для значно гірших ситуацій, ніж та, в якій вони були насправді, вони активно працювали над негайним вирішенням проблем і активно намагалися розслабитися. Дослідники на станції намагалися позбавити себе проблематичних ситуацій. Але в середині антарктичної зими, як виявилося, вони нічого такого не робили. Вірогідно це тому, що працівники станції стали «байдужі і неемоційні в зимові місяці».
«Раніше вчені вважали, що психологічна сплячка – це захисний механізм проти хронічного стресу, що має сенс. Якщо умови не контрольовані, але ви знаєте, що в якийсь момент у майбутньому все стане краще, можна дійсно спробувати розібратися з ситуацією таким чином, щоб заощадити енергію», - сказав Сміт.
Читайте такожРадіоактивне каміння змушує Антарктиду танути зсередини
«Історично це небезпечний стан. Перебуваючи в ньому, люди повільно реагують на зміну умов. І в надзвичайному холоді це може призвести до серйозних ушкоджень чи смерті», - додав він.
Однак, на думку вченого, сучасні станції в Антарктиді більш обжиті сьогодні і забезпечують високий рівень захисту проти небезпечних елементів життя на континенті. Тож механізм відсторонення від хронічного стресу дійсно може бути ефективним рішенням для життя на антарктичних станціях.
