Результати нового дослідження представлені в журналі Nature, а коротко про нього повідомляє The Guardian.
Біологи з Нью-Йоркського університету почали з того, що з'ясували як миші-мами реагують на писк мишенят, розлучених з ними.
Читайте також"Гормон любові" допомагає відновитися після робочого дня
Тварини завжди бігли на допомогу дітям - і не тільки своїм: при трансляції писку через гучномовці миші намагалися знайти малюків. На думку дослідників, саме окситоцин посилював вплив шуму на мозок гризунів, повідомляє Lenta.ru.
Потім учені ввели мишам, які не народжували і які раніше були повністю байдужі до писку мишенят «гормон любові».
Вони одразу ж стали вести себе як матері: шукали дитинчат, хапали їх за шию і переносили в гніздо. Більш того, ці реакції закріпилися в організмі: навіть після штучного блокування рецепторів окситоцину в мозку мишей ті продовжували відгукуватися на писк мишенят і рятувати їх.
Нейрофізіологи також з'ясували, що окситоцин зв'язується з унікальними рецепторними клітинами, розташованими на обох сторонах слухової кори головного мозку. Особливо багатою рецепторами виявилася ліва сторона. У людей аналогічна зона відповідає за обробку мови, а у мишей, по всій видимості, пов'язана з соціально значущими сигналами.
«Гормон любові» окситоцин, всупереч поширеним міфам, є не приворотним зіллям швидкої дії, а скоріше нейронним важелем, який поступово зміщує організм в бік більшої товариськості і контактів з оточуючими. З такою заявою виступив провідний автор статті Роберт Фромке (Robert Froemke).
На думку інших вчених, в організмі людини окситоцин цілком може грати таку ж роль. «Моя дружина прокидається від плачу дитини посеред ночі, а я продовжую спокійно спати. Мені здається, що щось подібне відбувається і в слуховий корі головного мозку людини, але щоб переконатися в цьому, потрібно буде знайти там рецептори окситоцину», - зазначив Роберт Лю (Robert Liu), нейрофізіолог з Університету Еморі (штат Джорджія).
