
Простий метод потовщення арктичного морського льоду показав багатообіцяючі результати вже під час першого польового експерименту, проведеного в Кембридж-Бей (Канада). Про це пише Live Science.
Зазначається, що вчені розглядають кілька суперечливих геоінженерних методів, спрямованих на уповільнення катастрофічного танення арктичного морського льоду. Зокрема, вони випробували впорскування аерозолів у стратосферу, яке полягає у викиді в небо крихітних частинок сірки для затінення сонця.
У своєму новому дослідженні вчені оцінили переваги набагато безпечнішого та простішого підходу – закачування морської води на існуючий морський лід взимку. Після цього воду залишали замерзнути, утворюючи зміцнювальний шар.
Цей метод, відомий як потовщення морського льоду, десятиліттями використовується у скандинавських та арктичних громадах.
"Практичне застосування включає будівництво льодових доріг та створення платформ для морської розвідки нафти", – розповіли журналістам Едвард Бланшар-Рігглсворт, доцент-дослідник кафедри атмосферних наук Вашингтонського університету, та Андреа Чекколіні, почесний професор Університетського коледжу Лондона та генеральний директор стартапу Real Ice.
Результати моделювання дають зрозуміти, що потовщення морського льоду може стати інструментом адаптації до зміни клімату для арктичних спільнот. Цей метод дозволяє обмежити берегову ерозію поблизу населених пунктів, полегшуючи пересування, а також сприяючи міграції тварин і полюванню.
Дослідники вперше оцінили ефективність цього методу в польових умовах. Результати експерименту показують, що як товщина, так і яскравість морського льоду можуть бути значно збільшені в невеликих масштабах.
Взимку 2024–2025 років у Кембридж-Бей вчені облаштували вісім дослідних ділянок і три контрольні ділянки. Використовуючи занурювальні насоси, вони затопили дослідні ділянки морською водою на глибину до 20 сантиметрів, тоді як контрольні ділянки не затоплювалися взагалі.
Навесні одну з контрольних ділянок було використано для експерименту з осушення талого ставка, під час якого в льоді просвердлили невеликі отвори, щоб видалити талу воду й оголити світліший лід, що знаходився під нею.
До кінця зими товщина льоду на дослідних ділянках збільшилася на 32 см порівняно з контрольними ділянками. Згідно з дослідженням, це приблизно відповідає витонченню льоду, що відбулося в Арктиці за останні 50 років.
У виданні зазначили, що товстіший морський лід зазвичай світліший за тонкий, що збільшує кількість сонячного світла, яке відбивається назад у космос. Це може підвищити відбивну здатність Арктики як за рахунок збільшення яскравості поверхні, так і за рахунок більш довговічного морського льоду.
Які проблеми потрібно вирішити
У виданні підкреслили, що поки що залишається відкритим питання щодо того, наскільки масштабованим та економічно доцільним є потовщення морського льоду. Для цього, як і раніше, потрібні люди та техніка, що працюють на місці.
У дослідженні 2016 року йдеться про те, що для покриття всього 10% площі Північного Льодовитого океану знадобиться 10 мільйонів вітрових насосів, а для покриття всієї Арктики – 100 мільйонів.
Також у виданні додали, що екологічні та соціальні наслідки потовщення арктичного морського льоду до кінця не вивчені. Більше того, проведення додаткових досліджень затримає впровадження цієї технології.
Бланшар-Рігглсворт і Чекколіні погодилися з тим, що впровадження цієї технології за межами локальних масштабів буде пов’язане зі значними труднощами. Проте, за словами дослідників, їхні останні зимові випробування, результати яких ще не опубліковано, дали обнадійливі результати.
Як би виглядала Антарктида без льоду
Раніше вчені відповіли на питання, як би виглядала Антарктида без льоду. Вони зазначили, що Антарктида не завжди була землею, яка зберігає холод. У періоди потепління в довгій історії Землі це, ймовірно, був пишний, зелений ландшафт.
Вчені створили карту Bedmap3, яка дала вражаюче уявлення про те, як би виглядала Антарктида, якби прибрати 27 мільйонів кубічних кілометрів льоду. Під усім цим ховається багатий і різноманітний ландшафт: високі гірські хребти, глибокі каньйони та розкидані острови й архіпелаги, приховані від очей мільйони років.