Міністерство юстиції у зв‘язку з прийняттям урядом України постанови від 30 жовтня 2009 року №1152 «Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення», якою введено карантин у ряді областей України, роз‘яснює правовий режим запровадження таких заходів.
Як повідомили УНІАН у прес-службі Мін’юсту, запровадження карантинних заходів у зв‘язку з поширенням епідемії грипу на території України регулює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон).
Так, відповідно до Закону, на час дії карантину, на території, де його запроваджено, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних та юридичних осіб та додаткові обов‘язки, що покладаються на них, відповідальність за порушення вимог законодавства щодо захисту населення від інфекційних хвороб.
У статті 29 Закону, зокрема, зазначено, що карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину встановлює стаття 30 Закону, відповідно до якої на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:
залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;
залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням;
установлювати особливий режим в`їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;
установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;
створювати на в`їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ.
Законом також передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, зокрема, відповідно до статті 41 Закону, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Так, згідно зі статтею 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
