На Луганщині хочуть поставити пам'ятник російському імператору Олександру II

У Ровеньках підшукують місце для бюста

Як повідомила УНІАН начальник відділу культури та туризму Ровеньківської міської ради Ніна Толстих, 25 травня на сесії міськради депутати ухвалили рішення прийняти в дар бюст Олександра II від скульптора з міста-побратима Ровеньки (Білгородська область Російської Федерації) Миколи Шептухіна.

«Скульптор запропонував зробити й подарувати нашому місту бюст Олександра II, який ще в минулому столітті стояв у нашому місті, але був зруйнований під час громадянської війни. Цей бюст було встановлено в 1911 році на гроші слобідських селян на честь подяки імператору за скасування кріпосного права й на честь 50-річчя цієї дати. Російський скульптор Шептухін запропонував зробити копію цього бюста й подарувати українському місту Ровеньки», - сказала Н.Толстих.

Вона також зазначила, що на сесії було ухвалено рішення про прийняття в дар бюста Олександра II, проте не розглядалося місце його встановлення.

«Інтелігенція міста пропонує встановити бюст біля музею на тому місці, де він стояв у 1911 році, але рішення ще не ухвалено. Я думаю, найближчим часом воно розглядатися не буде, тому що сам бюст ми ще не одержали», - сказала Н.Толстих.

При цьому вона підкреслила, що в перспективі встановлення такого пам`ятника в Ровеньках немає ніякої політики й спонтанності.

«Це не рішення ні з того, ні з сього. Це просто відновлення того, що робили наші предки – слобідські селяни. Вони були небагатими людьми, і якщо їхнє бажання було, що пам`ятник Олександру II має бути в місті, значить, це не просто так», - сказала Н.Толстих.

За її словами, два міста України та Росії з однаковими назвами Ровеньки об`єднує історія й наразі у них тісні відносини.

«Наше місто можна вважати нащадком російського міста Ровеньки, оскільки за часів Катерини II, коли були утиски козаків, білгородські козаки залишили своє місто Ровеньки й переселилися на територію Луганської області. Обжившись тут, вони назвали своє поселення теж Ровеньки. Потім, коли гоніння припинилися, деякі козаки виїхали назад, але все одно в нашому місті залишилися їхні нащадки», - сказала Н.Толстих.