За словами міністра освіти та науки Сергія Шкарлета, з першого вересня нового навчального року вчителі мають повернутись до шкіл та класів, щоб почати очний процес навчання. Щоправда, обов’язком це буде лише в тих навчальних закладах, де повністю відновиться офлайн-навчання. Педагоги з регіонів, в яких очний навчальний процес буде залишатися небезпечним, зможуть продовжити викладати онлайн та отримувати заробітну платню. Крім того, викладачів, які до війни працювали в школах, зруйнованих під час воєнних дій, обіцяють працевлаштувати в інші освітні заклади.

В перші місяці війни в європейських школах з’явилась велика кількість вакансій для українських педагогів

Але чи буде, кого працевлаштовувати та чи повернуться до шкільних дошок ті, хто нібито зобов’язаний це зробити?

Відео дня

Адже переважна більшість педагогів - жінки, велика кількість яких виїхала за кордон з дітьми. Найенергійніші та найбільш адаптивні за весну та осінь вже почали вивчати місцеві мови, оформили необхідні документи, знайшли житло і навіть роботу. Чи проміняють вони все це на повернення в Україну, де досі продовжується війна? Що держава має зробити для того, щоб українських дітей навчали найкращі педагоги?

Наразі за кордоном перебуває приблизно 24 тисяч викладачів та 671 тисяча учнів. Певний відсоток викладачів вже знайшли роботу в Європі, при тому працевлаштувались за спеціальністю та продовжують викладати для українських дітей. В перші місяці війни в європейських школах з’явилась велика кількість вакансій для українських педагогів, адже лише вони могли "підхопити" наших дітей і продовжити навчати школярів, які втікали від війни та опинились в Європі.

Українці, які залишились дома, з часом адаптувались до воєнних дій, спокійніше ставляться до тривоги, зуміли справитись зі страхами

Особливо затребуваними виявились вчителі зі знаннями мови - німецької в Німеччині, польської в Польщі і так далі. Ще частина педагогів лишилась вірною своїм учням, які залишились в Україні, та продовжила навчати їх онлайн. І ті, й інші стали для школярів опорою та підтримкою, допомогли адаптуватись до нової реальності та продовжити здобувати знання.

Сьогодні українська освітня система ставить велику кількість вчителів перед вибором - повернутись до школи та вчити дітей очно або ж звільнятись. На жаль, значна кількість талановитих та професійних людей обере другий варіант.

Змусить їх це зробити:

  • Відсутність гарантій безпеки.

Одна з найголовніших потреб людини - потреба безпеки і саме ті українці, які виїхали, потребували її щонайбільше й змогли задовольнити її лише в мирних країнах. Українці, які залишились дома, з часом адаптувались до воєнних дій, спокійніше ставляться до тривоги, зуміли справитись зі страхами. Ті ж українці, що виїхали, досі відчуваюсь себе вкрай некомфортно лише від думки про повернення. Дехто навіть фізично не зможе проводити навчальний процес через високий рівень стресу. Адже в школі вони мають нести відповідальність не лише за себе, але за повний клас дітей.

Система освіти в Україні має модернізуватись та відповідати запитам суспільства. В цій системі мають зростати не лише учні, але й педагоги

Що робити в цій ситуації? Влада має зробити все можливе, аби надати вчителям та дітям гарантії безпеки. В ідеалі, в школах мають бути збудовані бомбосховища, всі без виключення населені пункти, а не лише великі міста, мають мати протиповітряну оборону. Педагоги мають відчувати себе в безпеці не лише в школах, але й по дорозі до робочого місця та вдома.

  • Непроста економічна ситуація в Україні.

Економіка країни у стані війни схожа на корабель, що тоне. На такий корабель ймовірно не захочуть повертатись ті, для кого основною потребою є економічна стабільність. Навіть розуміючи, що вони, як педагоги, могли б допомогти цьому кораблю залишились на плаву.

Що робити? Держава має зробити все можливе, щоб продовжити виплачувати вчителям зарплатню в повному обсязі та коригувати її, враховуючи інфляцію.

  • Відсутність можливостей та застаріла система освіти.

Коли українська школа перетвориться в освітній простір, в якому цікаво та захоплююче, а вигорання залишиться у минулому, у вчителів з’явиться стимул повертатись

Контраст між застарілою українською освітньою системою та більш прогресивною європейською відчула велика кількість вчителів. Хтось побачив його на власні очі, а хтось через своїх дітей, які пішли в школи в Європі. Відсутність авторитетів та поважне ставлення до учнів, шкільна програма, яка відповідає потребам суспільства, менше бюрократії та непотрібних формальностей. Для когось нова система стала викликом вдосконалити свої знання та підходи до викладання.

Що робити в цій ситуації? Система освіти в Україні має модернізуватись та відповідати запитам суспільства. В цій системі мають зростати не лише учні, але й педагоги. При цьому зростати і шляхом оновлення знань, і шляхом покращення комунікативних, педагогічних, діджитал навичок та вмінь. Коли українська школа перетвориться в освітній простір, в якому цікаво та захоплююче, а вигорання залишиться у минулому, у вчителів з’явиться стимул повертатись.

Загалом, попри те, що існує велика імовірність того, що до першого вересня жоден з перелічених пунктів виконаний не буде, частина освітян буде повертатись до України. Хтось через родини, хтось через сум за Батьківщиною, а хтось через незбагненну тягу до перебування разом з рідним класом у рідних стінах школах.

Якимось незрозумілим чином для тисяч вчителів цей зв'язок та любов до учнів є сильнішим за почуття небезпеки, невисокої зарплатні та недосконалої системи освіти. Таких педагогів часто називають вчителями від Бога і саме їм важливо продовжити бути на своїй землі зі своїми дітьми.

На жаль, не кожному школяру пощастить зустріти такого вчителя у себе на шляху. Десятки тисяч українських дітей недоотримають тепла, знань, підтримки, мотивації. Десятки сімей будуть змушені заповнювати пробіли в знаннях з репетиторами або на додаткових курсах. Батькам же залишається сподіватись на те, що держава якомога швидше подивиться на це питання, як на стратегічне завдання, зможе гарантувати дітям їх право на якісну освіту та зрозуміє, що майбутнє всієї країни залежить від своєчасних і правильних рішень як на освітньому фронті, так і від успіхів та перемог на фронті реальному.

Лідія Білас, засновниця мережі освітніх проектів MRIYDIY, співзасновниця мережі приватних шкіл КМДШ