Підпишіться на нас в Google
Є люди, які після катастрофи на Чорнобильській АЕС, що сталася понад 40 років тому, не захотіли залишати свої домівки та оселилися у зоні відчуження. Український блогер Владислав Рєзнов побував у селі Куповате (Купувате) та показав, як живе одна з місцевих самоселів – бабуся Маша. Чоловік поспілкувався з самотньою пенсіонеркою, яка зустріла його дуже гостинно – пригостила та показала свою оселю. Чоловік поділився деталями своєї поїздки в Instagram.
На відео можна побачити, що у хаті стоїть велика традиційна піч, стіни прикрашають різнокольорові килими та вишиті рушники. Інтер'єр будинку нагадує про сільський побут середини минулого століття.
"Ось так живуть бабусі в Чорнобилі", – коментує блогер своє відео.
Оселя бабусі Маші зберегла чимало рис традиційної поліської хати. На стінах висять ікони, ліжка застелені килимами, навколо – вишиті рушники, старовинні меблі та інші речі з минулого. Водночас будинок не повністю відірваний від сучасності, зокрема, в господарстві використовується деяка побутова техніка та інші необхідні речі.
Доглянутим залишається і подвір'я. Попри вік, бабуся дбає й про естетику - біля будинку ростуть квіти, прибудинкову територію прикрашають рослини у спеціально підвішених горщиках. Також на городі вирощують овочі, а навколо збереглися речі, які пережили десятиліття після аварії.
Згідно з відкритими джерелами, Куповате – офіційно нежитлове село після аварії на Чорнобильській АЕС. Це колишнє село в Іванківському районі Київської області України. Розташоване за 16 км від Чорнобиля та за 30 км від ЧАЕС. Нині у селі проживає до 10 самоселів, а напередодні аварії у селі мешкало 324 особи, було 156 дворів. Частина села згоріла під час лісових пожеж у 1992 році. Впродовж 1986-2001 років тут діяло експериментальне сільгосппідприємство, що розробляло та запроваджувало методи реабілітації заражених земель.
Як розповів в Instagram блогер Станіслав Поліський, село Куповате – місце, де зупинився час, а візити до місцевих самоселів завжди перетворюються на щось більше, ніж просто поїздку.
"Приносити їм найнеобхідніше – їжу, ліки та кошти, зібрані підписниками, – це справжній вияв поваги й підтримки. У такі моменти часто зовсім не хочеться ані знімати відео, ані фотографувати, адже ці люди – не музейні експонати, а живі легенди Зони, які залишилися тут вірними своєму дому попри всі заборони. На жаль, час невблаганний, і з кожним роком їх стає все менше…", - каже блогер.
За його словами, бабусі завжди зустрічали гостей із щирою радістю та неймовірною гостинністю, ділячись безліччю цікавих історій про минуле. Проте жити їм із кожним роком усе важче: рідним надзвичайно складно оформити перепустки, щоб провідати їх, автолавка з продуктами приїздить лише раз на місяць, а найближча лікарня розташована за 50 кілометрів. Ізоляція та побутові труднощі роблять їхнє повсякдення справжнім випробуванням на витривалість.
Життя у Чорнобильській зоні - що відомо
Як писав УНІАН, близько двадцяти років тому середній вік людей, які попри заборону оселилися у зоні відчуження, був за 70 років. Завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський розповів УНІАН: йдеться за натуру, що йде. Зараз тут залишається дуже мало людей, які колись самовільно повернулися до своїх сіл.
Також він розповів, що вовки та лисиці підходять до ЧАЕС майже впритул, щоб роздивитися, що там світиться та гуде.
