Україна перебуває у стані глибокої деіндустріалізації: вона почалася ще у 1990-х років, але різко прискорилася під час повномасштабної війни. Країна втрачає промисловий потенціал швидше, ніж будь-коли з моменту незалежності, а обробна галузь не встигає відновлюватися після руйнувань та структурних криз. Про це пише GMK Center.
За оцінками аналітиків, промислове виробництво України скоротилося на 36,7% у 2022 році, а частка переробної промисловості у ВВП впала до 7,6% - це мінімум за десятиліття. До початку повномасштабної агресії показник становив понад 10%. Найбільше постраждали металургія, машинобудування та будівництво. Так, виробництво сталі впало з 21 млн т у 2021 році до 6,3 млн т у 2022-му.
Одна з ключових причин - руйнування промислових активів і логістики: за даними KSE, прямі збитки інфраструктури станом на жовтень 2024 року сягнули $170 млрд, із них $14,4 млрд – це втрати промислових підприємств. Ситуацію ускладнюють високі тарифи на енергоресурси, дефіцит капіталу, подорожчання логістики та нестача персоналу.
Деіндустріалізація відбувається й на фоні історичних проблем: розрив виробничих зв’язків після розпаду СРСР, слабка інвестиційна політика, корупція та залежність від експорту сировини. У результаті додана вартість української переробки знизилася більш ніж у 2,5 рази - з $20 млрд у 2007 році до $6,7 млрд у 2022-му.
На тлі власної кризи Євросоюз також стикається зі спадом конкурентоспроможності через високі ціни на енергію, регуляторні бар’єри та конкуренцію з боку США і Китаю. Це створює спільний виклик і можливість для партнерства: Україна може стати промисловим майданчиком Європи, а ЄС - джерелом інвестицій і технологій для реіндустріалізації.
Аналітики зазначають, що Україна має ряд переваг: великі запаси критичної сировини (літій, титан, графіт), потенціал "зеленої" енергетики, близькість до ринків ЄС і можливість інтеграції у виробничі ланцюги. Євросоюз, у свою чергу, може посилити свою стратегічну автономію, перенісши до України енергоємні виробництва.
Водночас для запуску такої співпраці необхідно завершення активної фази війни та гарантії безпеки, а також перехід України від експорту сировини до виробництва продукції з високою доданою вартістю. Експерти наголошують, що без інвестицій, енергетичної стабільності та промислової політики країна ризикує закріпити статус сировинної економіки та втратити значну частину виробничого потенціалу.
Як відомо, за 5 років найбільші метпідприємства сплатили податків і зборів на суму 190 млрд грн, або $6,2 млрд. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Але у разі зростання тарифів державних монополій, передусім вантажного тарифу Укрзалізниці, бюджет ризикує втратити джерело прибутку, адже виробники почнуть закривати підприємства.
