Італія, поза сумнівом, є одним із найцікавіших і найрізноманітніших напрямків для туризму. Тут є де покататися на лижах і позасмагати на пляжах, зануритися у 2000-літню історичну спадщину і скуштувати самобутні страви. І цей список можна продовжувати.
Американка на ім’я Кет Сміт, яка роками подорожувала світом і об’їздила усю Італію уздовж та впоперек, в коментарі для Mirror розповіла про недооцінене місце, куди вона полюбляє повертатися.
"Я подорожувала від південного краю Апулії до північного кордону з Австрією, роблячи багато зупинок по всій країні і навіть на Сардинії. Одне з моїх улюблених міст – Трієст. Хоча Трієст досі відносно невідомий за межами Італії, він поступово починає вилазити зі своєї шкаралупи та отримувати визнання, на яке заслуговує", – розповіла Кет.
Трієст – місто на північному сході Італії, на самісінькому кордоні з колишньою югославською республікою Словенія. Найближчий відомий "сусід" Трієста – переповнена туристами Венеція.
Трієст відносно невелике місто – близько 200 тисяч осіб населення. Однак туристи дарма його недооцінюють, вважає Кет.
"Від архітектури до їжі та навіть місцевого діалекту, Трієст не схожий на жодне інше місто в Італії. Тут, блукаючи вулицями, ви відчуєте себе ближче до Відня, ніж до Риму. У пекарнях тістечка "Захер" стоять поруч із типовими круасанами (які тут називають "бріош"), а гуляш часто подається разом із пастою в меню", – розповідає мандрівниця.
За словами американки, місцеві жителі, особливо старшого покоління, схильні наголошувати, що вони спочатку трієстяни, а вже потім італійці. Це є спадком короткого періоду існування Вільної Держави Трієст після Другої світової війни.
"Трієст побудований навколо води, і це те, що мені справді подобається в житті тут. Незалежно від пори року, ви побачите людей, які стікаються до моря або на узбережжя для щоденного ритуалу споглядання заходу сонця над Адріатикою. Здається, що кожен, хто тут живе, так чи інакше тягнеться до води", – розповідає мандрівниця.
Архітектура міста більше схожа на австрійську, ніж на венеційську чи римську, що також є наслідком тривалого перебування міста у складі Австро-Угорської імперії. Звідси ж походить і так звана культура осміци – тимчасової сільської таверни-ярмарки, що працює кілька тижнів на рік. Фермери продають там власну продукцію: вино, шинку, ковбаси, сир, яйця та інші локальні продукти. Трієст перейняв цю традицію від сусідів-словенців, з якими колись співіснував в одній державі.
"Культура осміци оживає влітку та навесні, коли численні "ресторанчики", що спеціалізуються на продуктах з ферм, відкривають свої двері зі свіжим м’ясом, сирами та винами. Взимку головна площа міста, Пьяцца Уніта, наповнюється святковим духом, наповнюючись різдвяними ялинками та вогнями", – розповідає Кет.
Інші розповіді завзятих мандрівників
Як писав УНІАН, досвідчена туристка спробувала бюджетно відвідати Гренландію, аби перевірити, чи можливо взагалі там побувати і не віддати за це річну зарплату пересічного українця.
Також ми наводили розповідь іншої мандрівниці, яка вирішила трохи побути в ролі "цифрового кочівника" і пожити за кордоном, працюючи віддалено. Досвід виявився неоднозначним.
