Ніхто з нас не думав, що прокинеться сьогодні від звуків вибухів і сирен.
Ще вчора з Росії нас "пощипували" – новими обстрілами позицій ЗСУ і чергового дитячого садка на сході, різноманітними новинними вкиданнями (деяким, зізнаюся, на емоціях ледь не повірила сама), "мінуванням" парламенту в той час, коли він повинен голосувати важливі зараз проекти, кібератаками (поки на деякі органи влади), щоб показати, що "покласти" нас всіх одночасно - "простіше простого". Невизначеність посилювала тривогу - ніхто не міг сказати, коли і як саме сусіди почнуть втілювати в життя загрози свого божевільного диктатора.
Сьогодні визначеність настала.
Сьогодні визначеність настала
Нас хотіли взяти нахрапом - атака почалася о п'ятій ранку. Але наші Збройні сили були готові й відбиваються. Давайте в них вірити і їм допомагати.
У Росії брешуть на весь світ, розповідаючи про "військову операцію" на сході України. Палаючі аеропорти в Івано-Франківській, Миколаївській, Херсонській, Хмельницькій областях - в сотнях кілометрів від окупованих РФ територій, а також атаки на українські військові частини у Львівській, Волинській або Вінницькій областях свідчать про те, що мета оскаженілої "бензоколонки" - вся Україна.
Так, читаючи і слухаючи новини, хочеться зараз же зірватися і їхати або бігти звідси, куди очі дивляться на захід, а зупинитися тільки біля океану. Але зараз це вже не найраціональніше рішення. Виїхати з Києва, наприклад, це встряти в багатокілометрий затор на 5-10 годин. Воно того не варто. Але, якщо зважитеся - ваше право.
А що робити, якщо залишаєтеся? Перевірте свій "тривожний чемоданчик" або зберіть його (поки він не стане в нагоді, але краще бути готовим). Поговоріть з дитиною (як це зробити – хороші поради у відомого психолога Світлани Ройз). Наберіть води про запас. Зарядіть телефони і поповніть рахунки. Зробіть солодкий чай. Давайте піклуватися про себе й один про одного. Це не марні дії!
І, будь ласка, якщо вже не можете відірватися від інформаційного поля, то хоча б стежте за перевіреними джерелами інформації. Анонімний телеграм-канал - не таке джерело. Телефонний дзвінок подруги - не таке джерело. Чат сусідів у вайбері - не таке джерело. Не "ведіться" на фейки.
Ми не хотіли цієї війни. Але ми повинні вижити
Багатьом зараз тривожно і страшно. Визнавати це не соромно. Але зовнішня загроза, схоже, нас зближує і об'єднує.
Ми не хотіли цієї війни. Але ми повинні вижити.
І коли вона закінчиться, ми станемо старше на ціле життя. А "старших братів", та й взагалі "братів" ні в Росії, ні в Білорусі у нас більше не буде. Фашистські режими не повинні існувати.
Тетяна Урбанська
