Надвечір 11 квітня окремий загін спецпризначення "Азов" Нацгвардії України повідомив, що проти захисників та цивільного населення Маріуполя було застосовано бойову отруйну речовину.
Хімічну зброю, яка викликала дихальну недостатність та вестибуло-атактичний синдром, як заявив засновник полку "Азов" Андрій Білецький, було використано вкрай непрофесійно проти позицій на заводі "Азовсталь". Саме тому отруєння отримали лише троє захисників міста.
Водночас про загрозу використання армією РФ бойових отруйних речовин на рівні РНБО заявили ще 25 березня. І найбільша загроза саме в тих місцях, де ворог не може досягти успіху і вперся у надійну оборону.
Призначення хімічної зброї
Загалом вся концепція хімічної зброї з’явилась як відповідь на тупикову ситуацію на західному фронті Першої світової. Бо проривати ешелоновану оборону без танків і авіації (які тоді ще робили свої "перші кроки") - вкрай складна та кривава справа без гарантії успіху.
Саме тому хімічна зброя доволі швидко набула широкої популярності у всіх учасників Першої світової, які завершили її з тисячами тонн на складах. Але протягом всієї Другої світової війни, пам'ятаючи апокаліптичні наслідки, до них ніхто не доторкнувся.
Вже під час Холодної війни бойові отруйні речовини не тільки активно розроблялися, а й масово вироблялися у величезній кількості. За планом військових в обох таборах ударами зброї масового ураження, в тому числі і хімічної, потрібно було проривати оборону, наносити удари по скупченню військ і т.д. і на противагу ядерному, хімічна зброя має дещо менш забруднюючі фактори.
Водночас хімічна зброя у руках диктаторів доволі швидко стала використовуватись, як засіб терору проти мирного населення. Наприклад, у 1988 році Ірак, з метою знищення місцевого населення, здійснив газову атаку в Халабджі, якою особисто керував двоюрідний брат Саддама Хусейна.
У Сирії армія Башар аль-Асада з 2013 року звинувачується у використанні хімічної зброї проти міст, які контролює опозиція. Зокрема бойові отруйні речовини були використані в Алепо та пригородах Дамаска, а також по місту Хан-Шейхун, після чого у 2017 році США здійснили ракетний удар по військових об’єктам армії Асада.
Таким чином, в умовах України армія РФ може застосовувати хімічну зброю виходячи з двох завдань - прорив довготривалої міцної оборони ЗСУ та терор цивільних осіб.
Яка хімічна зброя є в армії РФ
Якщо вірити офіційним заявам Кремля та особисто Путіна - то з вересня 2017 року у РФ немає хімічної зброї й всі 40 000 тонн радянських запасів були знищенні. Реальність - невідома.
Водночас відомі шифри найбільш розповсюджених бойових отруйних речовин, які знаходились на озброєння армії СРСР:
- Іприт-Р-5
- Фосген-Р-10
- Льюизит - Р-43
- Адамсит - Р-15
- Зарин-Р-35
- Зоман-Р-55
- Табун-Р-18
- Хинуклидил-3-бензилат - Р-78
- VR - Р-33
Вважається, що найбільші запаси були зроблені речовин: Р-5, Р-33, Р-35, Р-43, Р-55. Ними можуть споряджатися так звані "спеціальні боєприпаси". Зазвичай це артилерійські та реактивні снаряди, бомби та ракети включно з тактичними ракетними комплексами типу "Точка-У".
Також у березні спеціалісти з InformNapalm повідомили, що російські офіцери отримали ін'єкцію Pralidoxime, а командний склад - ампули з атропіном. Обидві речовини можуть вважатися антидотом, в першу чергу атропін, до зарину (Р-35), зоману (Р-55) та VR (Р-33).
Чи є шанси вижити під час хімічної атаки
Одразу необхідно зазначити, що бойові отруйні речовини створювались з метою знищення великої кількості людей в короткий проміжок часу. І за час своєї 100-річної історії хімічна зброя постійно вдосконалювалась.
Якщо людина опинилась в епіцентрі хімічної атаки без засобів захисту - шансів немає. Це 100% гарантія смерті протягом хвилин. Більшість сучасних бойових отруйних речовин вбивають не тільки через органи дихання, а й через шкіру. Тому шанси з’являються і прогресивно збільшуються із відстанню від епіцентру та максимальної концентрації газів.
Водночас детальні та перевірені інструкції, а також порядок дій можуть бути розміщені виключно урядовими структурами, в першу чергу - Державною службою України з надзвичайних ситуацій. Будь-які поради третіх осіб можуть призвести до ще гірших наслідків.
