У МЗС України викликали тимчасового повіреного у справах Ірану - йому зробили жорстке попередження щодо постачання ракет Росії. Безумовно, станом на зараз Іран не виконав весь запит РФ. І наразі питання стосовно того, чи зможе виконати – відкрите. Адже Росія просить в Ірану не лише ракети малого радіуса дії (а фактично зараз Росія отримує ракети від 30 до 120 км дальності). Росія просить в Ірану зокрема ракети Fateh і Zolfaghar, дальністю від 300 до 700 кілометрів. Наразі рішення не ухвалене остаточно, але виключати таку можливість я б не став – ризики такої співпраці будуть лише зростати.
Що стосується ракет на 120 км модифікації Fateh, які Іран передає, ці ракети здатні покращити для Росії ситуацію на тактичному рівні на певних ділянках фронту: для завдання ударів по прифронтових, прикордонних територіях, а також вздовж лінії бойового зіткнення.
Оскільки до кінця невідомо про точність іранських ракет (вона є досить умовною), важливо також акцентувати, що, по-перше, ця зброя фактично є терористичною. До того ж, цілями можуть бути як військові об'єкти, так і, на жаль, цивільні.
По-друге, скоріше за все, через це Росія може намагатися використовувати ці ракети для ударів по великих широких ділянках, по так званих квадратах. Коли ж йдеться про такі ділянки, це стосується якраз населених пунктів, українських міст. Адже саме такі обстріли спричиняють великі руйнування цивільних об’єктів. І тут Росія ставить собі за мету саме терор.
Загалом, виглядає так, що таким чином РФ намагається знайти свій HIMARS.
Тобто росіяни сприймають постачання іранських ракет як постачання Україні HIMARS від її партнерів. Хоча перші за своїми параметрами значно гірші.
І ще один момент, про який треба сказати – передача Росії цих іранських ракет пов'язана з вичерпанням безпосередньо російських ресурсів. Ці ракети потрібні росіянам, серед іншого, як засіб ППО. Адже зараз географія та кількість атак українськими дронами на території РФ значно розширилась та збільшилась. І може так скластись, що вони використовуватимуть іранські ракети для захисту, а вже на завдавання ударів по Україні їх залишиться менше.
Тепер що стосується реакції на такі події, зокрема реакції Заходу. Не думаю, що чинна адміністрація президента США буде вживати якісь активні антивоєнні заходи в кінці своєї каденції. Фактично їм залишилось керувати Сполученими штатами до інавгурації новообраного президента, тобто до січня. І навряд можна чекати жорстких рішень.
А от вдатися до дипломатичних заходів, спрямованих на новообраного президента Ірану Пезешкіяна, якого декларували як політика, схильного до співпраці із Заходом, США цілком можуть. Не можна виключати, що США спробують дипломатично розбити союз між Іраном і Росією. Як інструмент – можуть запропонувати більше вигід від співпраці з Заходом. Але на цьому все.
Водночас, найкращою відповіддю на таку передачу іранських ракет Росії стало б постачання більшої кількості ракет ATACMS, хоча б дальністю на 165 км із касетної бойовою частиною, якими Україна змогла б наростити удари по Росії і по об'єктах на окупованій території. Зокрема, ці ракети можуть дати можливість знищувати іранські ракети на складах, а також пускові установки. Відповідний досвід у нас є зі складом корейських ракет KN-23, який було знищено в районі Солдатського Воронежської області. І, звісно ж, ще однією реакцію може стати посилення системи ППО Україні – це те, що дуже необхідно.
На жаль, ця ситуація навряд стане каталізатором для дозволів на удари по території РФ, яких ми чекаємо вже давно. Однак, якщо Росія отримає від Ірану ракети дальністю 300-700 кілометрів, все може змінитися.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень
