Після того, як президент Володимир Зеленський наказав українським бійцям на "Азовсталі" скласти зброю та здатися, рядовий Олександр Іванцов вирішив спробувати сховатися, щоб потім дістатися до української території.
Історія його втечі з металургійного комбінату "Азовсталь" у Маріуполі, яку він розповів The New York Times, підтверджена старшими за званням офіцерами та медичними документами, що підтверджують його лікування після того, як він потрапив на підконтрольну Україні територію. Проте його розповідь здавалася настільки неймовірною, що українські спецслужби змусили його пройти тест на детекторі брехні, щоб переконатися, що він не є подвійним агентом.
Невдовзі після початку війни Іванцов, який прожив 8 років у Маріуполі, записався до полку "Азов".
16 травня було прийнято рішення про те, що бійці на "Азовсталі" мають здатися. Але у бійця були інші плани. Він знав, що його план може здатися трохи божевільним, але в той час він був переконаний, що має більше шансів вижити, ховаючись, ніж здаючись у полон росіянам, чиї знущання над військовополоненими були добре відомі українським військовим.
"Коли я приймав це рішення, я розумів, що, швидше за все, загину, - згадує він. "Я був готовий померти в бою, але морально я не був готовий здатися в полон".
Тож він вибив дірку в стіні, щоб дістатися до невеликого тунелю, заховав деякі запаси і склав план переховування на 10 днів, сподіваючись, що росіяни до того часу втратять пильність, що дозволить йому непоміченим пробратися через руїни.
Але через тиждень його запаси скінчилися, і він зрозумів, що треба йти. Він переодягнувся в цивільний одяг, кинув зброю і вийшов на територію заводу. На те, щоб вибратися з території заводу та оминути патрулі окупантів, в нього пішло шість годин. Коли він дістався до міста, вже сходило сонце і те, що він побачив, важко передати словами.
"Я бачив тіла тварин, людські тіла, - сказав він. "Там були шматки тіл. Рука могла валятися, собака могла тягнути її кудись".
Вибратися з "Азовсталі" було лише першим кроком
Спочатку він планував знайти знайомих та пропросити в них про допомогу. Але нічого не пішло за планом. Місто, яке він знав, було знищене. Навіть люди, яких він знав до вторгнення, були як чужі. Він не міг нікому довіряти.
Він швидко зрозумів, що його єдина надія уникнути полону - це вибратися з міста і попрямувати на захід, на підконтрольну Україні територію.
"Я завжди спочатку дивився, чи можу я підійти, оцінити людину", - каже він, зазначаючи, що не вижив би без доброти незнайомих людей, які допомагали йому, часто з великим ризиком.
Йому знадобилося 18 днів, щоб дістатися до фронту, подолавши близько 200 кілометрів у тилу ворога.
"На той час його ноги були в крові, а спина і коліна боліли так сильно, що йому було важко ходити; він втратив більше 10 кілограмів. Коли настав момент переходу на українську територію, за його словами, він діяв на чистому адреналіні", - пише NYT.
"У мене були сталеві нерви, жодних емоцій, жодних думок, лише мета і холодний розрахунок", - сказав він. "Так я морально себе налаштовував. Я вже змирився зі своєю смертю".
Але він вижив, перетнув лінію фронту і зрештою зміг переконати приголомшених українських солдатів у тому, що його неймовірна історія - правда.
"Азовсталь" - що відомо
Близько двох місяців захисники "Азовсталі" в Маріуполі у важких умовах тримали оборону, що не дозволило росіянам рухатися на інших напрямках. Росіяни щодня били по території "Азовсталі" ракетами, бомбами, артилерією і з танків, проводячи наземні атаки і штурми.
16 травня 2022 року Генштаб ЗСУ повідомив, що відданий наказ командирам підрозділів, що знаходяться на "Азовсталі" зберегти життя особового складу. Українські військові здалися в полон за наказом, під обіцянку, що росіяни збережуть їм життя і повернуть додому в рамках обміну.
Станом на 11 січня 2023 року в російському полоні перебувало близько 2 тисяч захисників "Азовсталі".
