Операція Сил оборони України в Курській області РФ стала для російської влади та пропаганди настільки неочікуваною та неприємною, що росіяни вже намагаються використати цю ситуацію для нових інформаційних атак проти України.
Річ у тім, що, по-перше, українські війська поводяться з населенням Курської області достатньо добре. Відбувається повна верифікація та фіксація всього, що відбувається. Мешканцям Курщини Сили оборони не заважають задовольняти свої потреби, надають гуманітарну допомогу та, за бажанням, дають місцевим змогу виїхати із зони бойових дій.
По-друге, на відміну від тієї ж Сумщини, де росіяни свого часу зустріли шалений опір цивільних українців, в Курській області ніякого спротиву місцевого населення українським військам немає в принципі як явища.
"Працюють" лише російські ДРГ, при чому, навіть не з місцевого населення, а з якихось чеченських/кадирівських підрозділів російської армії, які не сприймаються місцевим населенням.
По-третє, наскільки я розумію, в Силах оборони України було проведено інструктаж стосовно поведінки на захоплених територіях (а, по факту – звільнених історичних землях). Адже зрозуміло: оскільки ми туди заходимо надовго, відповідно, потрібно забезпечити функціонування можливих тимчасових військово-цивільних адміністрацій. Тобто, ми будемо утримувати ці території для того, щоб використовувати вигідну переговорну позицію. А для цього нам також потрібно сприяння з боку місцевого населення та взаємодія з ним.
При цьому також очевидно, що для того, аби вибудувати нормальні стосунки з місцевим населенням в Курській області, забезпечити гуманітарні коридори, побудувати діалог, є сприятливі умови. І очевидно, що російська влада та пропаганда невдоволені та занепокоєні тим фактом, що бойові дії в Курській області не супроводжуються насильством проти цивільних з боку наших Сил оборони.
Тож не дивно, що Росія буде цю ситуацію використовувати, як уміє. І вже робить це.
Перше – імітація так званих злочинів (можливе навіть використання українських військовополонених для імітації якихось злочинних дій), знімання постановочних фільмів, пошук фейкових свідків...
Російська "студія" для фабрикації фейків уже запущена. Наприклад, в іспаномовних та німецькомовних ЗМІ вже з’явились російська брехня про нібито злочини українців.
Зокрема росіяни намагаються імітувати "Бучу 2": мовляв, українці ріжуть місцеве населення, в деяких виданнях вже навіть називають якусь астрономічну кількість жертв.
Ще один російський наратив, який поширюється в західних медіа – що Україна нібито здійснила незаконне вторгнення. Насправді все це нісенітниця. Це не відповідає дійсності ні з точки зору міжнародного права, ні з точки зору принципів ведення війни.
Проте на свої маніпуляції й забудькуватість, що Росія сама вторглася в Україну та анексувала території, росіяни отримали достатньо притомну відповідь з боку Держдепу та європейських країн. Мовляв, Україна має право використовувати будь-які методи в боротьбі за відновлення своєї територіальної цілісності, в тому числі перенесення бойових дій на російську територію.
В цьому питанні Путін потрапив у власну пастку. Адже після внесення в конституцію РФ окупованих Росією Криму, Донбасу, частин Запорізької та Херсонської областей, зона бойових дій на цих територіях нічим не відрізняється від зони бойових дій в Курській області…
Окрема тема – Курська АЕС. Попри те, що росіяни розганяють паніку навколо її "захоплення", як на мене, захоплення АЕС – найменш ймовірний сценарій, тому що військові дії навколо атомних електростанцій – це глобальна небезпека. І в’язавшись у авантюру з захоплення АЕС, ми можемо мати міжнародні наслідки. Думаю, що на політичному рівні Україна донесла позицію щодо цієї станції, і навряд чи мова може йти про її захоплення. Але, звісно, росіяни на цій темі будуть спекулювати та поширювати провокації. Нам же потрібно діяти на випередження та пояснювати, що вони це готують.
Звісно, люди, які не мають уявлення, що насправді відбувається на війні, з чим ми маємо справу, як РФ ставиться до полонених, як росіяни поводять себе на окупованих територіях, читають цю пропаганду і думають, що все "не так просто і однозначно", в когось виникають сумніви та підозри, хтось починає вважати, що "правда десь посередині". Таке розмивання справді починає працювати. Як цьому протидіяти? Є міжнародні розслідування, які починають включатися та роз’яснювати. Приміром, як це було з Бучею. І це працює.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
