Переважна більшість країн вважають, що необхідно нарощувати власний золотовалютний фонд. Росія ж вважає, що найкращі вкладення – у фонд обміну полоненими. Адже для Кремля ніколи економічний добробут власного населення не відігравав ролі. Для них важливим був політичний, імперський вплив – часто всупереч тій же економічній логіці.
Росія ж вважає, що найкращі вкладення – у фонд обміну полоненими. Адже для Кремля ніколи економічний добробут власного населення не відігравав ролі
На днях в РФ був засуджений колишній український футболіст Василь Василенко. За так званий шпіонаж на користь Україні він отримав 12 років колоній суворого режиму (спочатку російські прокурори просили для нього 16 років ув’язнення). Та ця історія - не була першою і не буде останньою. Москва брала і бере заручників не лише на своїй території, а й на територіях, які вона контролює.
Для країни, в якій закони – це засіб диктату влади, а не механізм захисту від цього диктату, набрати «обмінний фонд» – не проблема. Проблем з доступом до жертв немає.
На жаль, і сьогодні велика кількість українців щиро переконана, що поїхати у Російську Федерацію можна без проблем. У 99,9%. Тим більше, російська та проросійська пропаганда постійно нав’язують, що «війни між Україною і Росією» немає. А наші представники і влади, і силових структур часто шукають якісь пом’якшувальні синоніми тим, хто веде війну проти нашого народу – «та сторона»…
Але така безтурботність українців – дуже оманлива. Адже ніколи не можна бути впевненим у тому, що, вирушаючи до РФ «у справах», не потрапиш в іншу частину – у ті 0,01% громадян України, у яких будуть величезні проблеми через приналежність до своєї країни. Ніхто і ніколи не дасть жодних гарантій, що вас просто не візьмуть російські силовики, заради наповнення «обмінного фонду» Росії.
Чому «обмінний фонд» вчергове почав зростати саме зараз? Тому що Кремль розуміє, що його час для того, щоб вибити з України поступки, - лімітований. Що 20 січня наступного року в США зміниться влада і зовнішня політика. У тому числі й щодо російської агресії. Але й українська влада обмежила себе одним роком реалізації «мінську». І цей рік закінчується вже ось-ось - 9 грудня. Після цієї дати владі треба або показати просування «мінську» (що можливо лише у разі поступок), або – бути готовою застосовувати «план Б», в існуванні якого сумнівається більшість аналітиків. Тому Росія поки що підвищує ставки. Чи готова до цього Україна? – Риторичне питання.
Ніхто і ніколи не дасть жодних гарантій, що вас просто не візьмуть російські силовики, заради наповнення «обмінного фонду» Росії
Отже, «фонд обміну» – це зручний для Кремля засіб тиснути на країни, які переймаються долею своїх громадян. Це навіть не торгівля людьми, а державний тероризм, захоплення заручників з метою обміну їх на поступки інших держав. І доки ця схема лишатиметься ефективною, а на державний тероризм міжнародна спільнота закриватиме очі, доти Кремль продовжуватиме брати у заручники наших громадян.
Тож Василенко не буде останнім затриманим. А найгірше у цій ситуації те, що навіть після його обміну ніхто не гарантує, що Росія не почне набирати нових заручників. А частина українців, попри все це, не продовжать вірити, що ніякої війни немає і можна без перешкод їхати до Москви.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму
