"Ваша армія нас вбиває". Це була перша СМС, яку відправила 24 лютого моя дружина своїй російській рідні. Після листування й відео з обстрілами, знятими з мого балкону, росіяни дійшли висновку: "А, може, це не Росія. Може, це терористи!". "Для нас це вже одне і те ж", - відповіла дружина.
Заперечення – це перша стадія для прийняття. Вона була і в нас, і в росіян: "Это не моя страна напала!", "Це не моя столиця горить".
Та ми були вимушені швидко прийняти нову реальність. Швидко, бо від цього залежить наше виживання. Бомбосховище, евакуація, військкомат, допомога армії. Росіяни ж будуть довго усвідомлювати те, що вони наробили.
А ще до них потроху доходить, що від їхнього вождя вже тхне розкладанням і його скоро не буде. А їм та їхнім дітям дивитись в очі жертвам путінського режиму. Це комплекс, схожий на той, який до цього часу спостерігається у німців після поразки нацистів.
Заперечення – це перша стадія для прийняття. Вона була і в нас, і в росіян
Путін, своєю чергою, старанно намагається продемонструвати всім, що він переможець. Володар територій і думок. Так старанно, що починає суперечити сам собі.
Розпочинаючи війну, він закликав демілітаризувати Україну. Але на другий день війни, коли росіяни відгребли від ЗСУ, звертається до українських військових з проханням… захопити владу і, по суті, сформувати хунту. Дивно? Ані скільки. Таке з ним уже давно.
У 2014 році, захоплюючи Крим, він заявляв, що його війська стоятимуть позаду, а не попереду жінок і дітей. А у 2022-му говорить, що показником нацизму в українській владі є те, що вона, мовляв, примушує українських військових гнати перед собою жінок та дітей.
Або ж ще свіжіший приклад. Оголошуючи Україні війну, Путін заявляє, що хоче покарати нас за декомунізацію. Але чомусь першими з російської влади проти війни з Україною починають виступати депутати Держдуми від… Компартії РФ.
Хіба ж дивно, що Кремль заперечує власні втрати, а, значить, росіяни не отримали похоронки й труни.
Проте, я далекий від ілюзій, що це зупинить Путіна. Його "руський мір" - жорстокий і тупий. Як і руський бунт у Пушкіна.
Путін переконаний, що після смерті йому побудуть мавзолей
Але жителі країни "за порєбріком" починають усвідомлювати, що їх захопили хворі психлікарні. Ще швидше вони усвідомлять це тоді, коли російська армія відгребе в Україні ще більше. Адже мілітаризм – це той стовп, який тримає путінський режим. Історія має безліч прикладів ганебного кінця таких режимів: після військових поразок злітали хунти в Аргентині і Греції, той же Афганістан – одна з причин розвалу СРСР (хоча в СРСР ідеологія була значно ціліснішою, ніж сьогоднішня маячня "історика" зі склепу).
Путін переконаний, що після смерті йому побудують мавзолей. Однак, у кращому випадку, він повторить долю свого улюбленого героя – Гітлера – буде отруєним і спаленим. В гіршому - піде шляхом фашиста Муссоліні, якого повісили самі італійці.
Насправді у протистоянні виграє той світогляд, який цілісніший. І українці зі своєю гіперболізованою свободою наразі значно сильніші за Путіна з його концтабором.
Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму
