Багато уваги наразі приділяється ситуації на Півдні України, проте запеклі бої точаться і на Донбасі. За інформацією Інституту вивчення війни (ISW), нещодавно російська армія здійснила кілька наземних атак поблизу Кліщіївки, а також на схід та південний схід від Богданівки, за сім кілометрів від Бахмута. Але немає жодного підтвердження просування.
Своєю чергою, Сили оборони України під час літнього контрнаступу звільнили кілька сіл Донецької області, але мова не йде про те, щоб остаточно вибити росіян з Донбасу.
Річ у тім, що сил та засобів для цього, або для того, щоб вони пішли самостійно, у нас не достатньо. Адже, коли ми говоримо про окупований Крим, то там, теоретично, дві гілки постачання, і їх можна перебити. Тоді росіяни відійдуть з запорізького напрямку. Натомість перебити шляхи постачання до критичного рівня, аби росіяни вирішили відійти з Донбасу, практично неможливо.
Кількість ракет для знищення військових об’єктів є недостатньою.
Кількість військових об’єктів як в окупованому Криму, так і на окупованій території Донецької області, вимірюється тисячами. І кількості ракет для знищення цих військових об’єктів є недостатньою – нам дають десятки.
Якщо хтось думає, що нам дали тисячі Storm shadow, це помилка
Тобто, якщо хтось думає, що нам дали тисячі Storm shadow, це помилка. Їх всього близько п’ятдесяти. Приблизно стільки ж "Скальпів". І навіть якщо дадуть ATACMS, які мають не дуже велику дальність (версія з дальністю до 150 кілометрів), то їх теж не дадуть сотні. Таким чином, ракети дають дуже дозовано.
І, нагадаю, навіть росіянам не вдалося в перші дні війни гарантовано знищити всі бажані об’єкти – коли вони завдавали ударів по складах і по позиціях. Попри те, що в перші дні повномасштабного вторгнення вони використали 600-700 ракет, результату в них не те щоб взагалі не було, але було дуже і дуже мало. Нам же зараз навіть не обіцяють тисячі ракет, тому я налаштований скептично.
Не може задовольнити потреби і збільшення внутрішнього виробництва. Це теж не будуть тисячі ракет. Крім того, потрібно визнати, що база, де можна було виготовляти ті ж "Нептуни" та інші, на жаль, знищена. Наші ракети фактично збирають за кордоном. І збирають, повторюсь, невелику кількість. І ще одна проблема – проблема з фахівцями. Старіння кадрів, в цілому, відбувалось в Україні і до 2022 року. Зараз проблема загострилася. Її, звісно, можна розв’язати, однак потрібен час.
Ми зможемо зробити так, як зробили азербайджанці, повернувши Карабах
Тож, зважаючи на усе це, зважаючи, що практично неможливо знищити постачання на Донбасі, щоб росіяни відійшли самі, тут може бути два шляхи. Перший – дипломатичний - тиск західних країн на Росію. Другий - консервування ситуації до того часу, поки в Росії не почнеться смута, якісь внутрішні проблеми. Тобто, або після зміни режиму у РФ, або внаслідок суттєвих його змін. Тоді ми зможемо зробити так, як зробили ті самі азербайджанці, повернувши Карабах. Вони чекали цього 35 років… Але для цього в нас також повинна бути власна стратегія деокупації та розуміння того, що саме ми будемо робити, коли зайдемо.
Михайло Жирохов, військовий експерт, історик, автор книг і статей з історії локальних конфліктів ХХ сторіччя
