Німецьким політикам пора позбутися старих стереотипів про Україну / фото УНІАН

Перед виборами президента України ті, хто формулює німецьку зовнішню політику, почали повторювати сумнівні стереотипи про країну. У Берліні дехто досі не позбувся дуже застарілих уявлень з глибокого минулого.

Як пише Die Zeit, просто перед річницею незаконної анексії Криму російськими військами колишній радник канцлера Німеччини назвав президентів України «сміттям». При цьому Хорст Тельчик, який був радником Гельмута Коля в часи об’єднання ФРН з НДР, мав на увазі не лише Віктора Януковича, якого українці й самі зневажають. Він говорив «про всіх».

Читайте такожThe American Interest: У Німеччини є «сліпа зона», коли вона дивиться в бік Росії

Відео дня

Ці його слова цікаві з двох причин. По-перше, Україна через тиждень буде обирати нового президента. І варто пильно стежити, хто ним стане. По-друге, Хорст Тельчик – не будь-хто, а колишній німецький дипломат і екс-голова Мюнхенської конференції з безпеки, який представляє зовнішньополітичну еліту. Як пояснити такий зверхній і принизливий тон щодо України?

Видання наголошує, що не за горами українці підуть на виборчі дільниці. В опитуваннях лідирує комедійний актор Володимир Зеленський, чий політичний досвід обмежується лише тим, що він грав президента в кіно. За ним йдуть екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і чинний президент Петро Порошенко. Німеччина критично дивиться на цей рейтинг, пам’ятаючи про олігархічний вплив в Україні. Але причин для зверхності немає. Україна – це країна, якій доводиться вести війну, нав’язану їй Росією. І попри це Київ вільно обирає, вільно висловлюється, пише й обговорює проблеми. Порошенко не йде «по трупах» політичних опонентів і не влаштовує війни проти сусідніх країн. Більш того, результат українських виборів не нав’язаний зовні. Це значно більше, ніж можна було б очікувати від Росії.

Читайте також"Мають бути вільними та чесними". країни G7 пообіцяли пильно стежити за виборами в Україні

То звідки така німецька зверхність? Адже випадок Хорста Тельчика не єдиний. Приміром, колишній міністр закордонних справ від соціал-демократів Ерхард Епплер говорив, що Україна – це «у кращому випадку країна у зародку». А інший екс-канцлер Німеччини говорив, що це «не національна країна» і навіть «не нація». Депутат від «Лівих» Александр Неу нещодавно назвав український суверенітет «трирічним немовлям, залежним від своєї матері».

За німецькими стереотипами щодо України лежать три речі. Перша з них – амнезія. Тельчик, Епплер й інші правильно говорять про те, як сильно постраждала Росія від німецької атаки в часи Другої світової війни. Але, на жаль, вони не згадують, що головним полем битви стали на той час радянські Україні й Білорусь. Саме ці країни стали найбільшими жертвами руйнацій. І німецькі злочини проти них значно більші, ніж проти росіян.

По-друге, такі заяви викривають сумнівне зверхнє ставлення до всіх країн Східної Європи. «Хронічне погане управління», «незавершена державність», «нездатність до державної організації» - все це дуже старі німецькі стереотипи про всіх слов’ян. Їх можна прочитати в книгах Лева Копелева.

Читайте такожBloomberg: Корупція охопила Україну і може зробити коміка президентом

По-третє, такі гасла нагадують змовницькі загравання між Берліном і Москвою, які надто часто ігнорують менші країни Східної Європи між ними. Пакт «Рібентропа-Молотова» був дуже жорстоким вираженням цих загравань. Більш м’якими варіантами була східна політика Західної Німеччини у форматах «Брандт-Брежнєв», «Шмідт-Брежнєв» і «Коль-Горбачов». Діалог з великими гравцями був реальністю в часи Холодної війни. Це лишилося реальністю і для таких, як Тельчик і Епплер.