Суть режиму Володимира Путіна легше зрозуміти, ніж може здаватися. В жовтні 1939 року прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль сказав: «Росія – це загадка, загорнута в загадку всередині загадки. Однак, вірогідно, все ж існує ключ. І це російські національні інтереси». Але це було давно.
Сьогодні ключ – це кумівський капіталізм. В суті Путіна лише дві речі: влада і багатство. Про це у своїй статті пише старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд.
Читайте такожSuddeutsche Zeitung: Путіну не потрібен мир з Україною
На Всесвітньому економічному форумі в Давосі у січні 2000 року американська журналістка Труді Рубін поставила славнозвісне запитання панелі росіян: «Хто такий пан Путін?». Ніхто з них не зміг дати чітку відповідь. Під час свого першого президентського терміну до 2004 року Путін консолідував владу, ставши всім для всіх. Російська ринкова економіка тоді працювала краще, ніж будь-коли. Очевидною буде паралель з автократом Туреччини Раджепом Таїпом Ердоганом і його роботою з 2003 до 2007 року.
Другий термін Путіна визначив арешт власника і генерального директора нафтової компанії ЮКОС Михайла Ходорковського. На момент арешту 25 жовтня 2003 року він був найбагатшою людиною Росії. Конфіскація ЮКОС була виставлена як війна з олігархами. Але інші великі бізнесмени замовкли й лишилися недоторканими. Суть другого терміну Путіна полягала в побудові державного капіталізму. Його було байдуже до ефективності, соціальних цінностей чи дохідності державних фірм. Він хотів встановити контроль, розставивши лояльних людей, які б перераховували дохід компаній йому особисто і його друзям. Тож якщо ринкова вартість «Газпрому» в травні 2008 року сягала 369 мільярдів доларів, сьогодні вона ледве дотягується до позначки в 60 мільярдів. Але Олексій Міллер, який обійшовся компанії в 310 мільярдів доларів, досі обіймає свою посаду. Це означає, що Путін не проти.
Читайте такожBloomberg: У Росії більше політичних в'язнів, ніж у СРСР під час Холодної війни
Свій третій неформальний термін на чолі Росії Путін провів у кріслі прем’єра, поступившись ненадовго президентством Дмитру Медведєву. В цей час він пустився берега і почав будувати реальний кумівський капіталізм. Його друзі кинулися масово розкрадати державні активи, зокрема «Газпрому». Четверо головних поплічників автократа – це його старі друзі з Санкт-Петербурга. Брати Аркадій і Борис Ротенберги отримали величезний статок, будуючи трубопроводи для «Газпрому». Вони також отримали державні контракти на побудову доріг без будь-якого конкурсу. Геннадій Тимченко теж будує газопроводи, але також видобуває газ, отримуючи вигоду від вигідних ліцензій. Голова банку «Россия» Юрій Ковальчук розпоряджається фінансовими й медіа-активами «Газпрому», а також контролює 12 телеканалів. У березні 2014 року США обклало санкціями всіх чотирьох олігархів, а також їхні компанії. Євросоюз не покарав Бориса Ротенберга і Тимченка, тому що вони ще в 1990-х роках отримали громадянство Фінляндії.
Читайте такожWashington Post: Росія чекала, що з Трампом отримає контроль над частиною України
Коли Путін повернувся в крісло президента у 2012 році, його правління стало тим, що росіяни називають «ручним управлінням». Він робить все, що тільки заманеться, майже не замислюючись про наслідки. Він дбає лише про один фактор. Після фінансової кризи в Росії у серпні 1998 року Путін зрозумів, що такі події дестабілізують політику. Тому їх варто уникати за будь-яку ціну. Тому він дбає про фінансову стабільність. Росія підтримує великі золотовалютні резерви, балансує бюджет і скорочує державний борг. Але Путіна зовсім не хвилюють стандарти життя чи економічне зростання.
Офіційно реальні доходи росіян у 2014-2018 роках скоротилися на 13%. Але якщо перевірити статистику, то цей показник складає 17% і продовжує зростати. Після десятиліття постійного економічного росту на 7% щороку, з 2009 року ВВП країни збільшується не більше ніж на 1% щороку.
Ключове питання в тому, яке багатство накопичив Путін. Іронія в тому, що, знищивши право на приватну власність в Росії, він і його друзі заховали відмите багатство в офшорах. Інакше якби вони втратили владу в РФ, то втратили б і всі свої активи.
Читайте такожPolitico: Україна лишається смертельною загрозою для Путіна
Загальний розмір російського багатства за кордоном складає 800 мільярдів доларів. Аслунд зауважує, що оточення Путіна налагодило свою систему розкрадання приблизно у 2006 році. З того часу друзі автократа крали в країни 15-25 мільярдів доларів на рік. Тож на них припадає приблизно 195-325 мільярдів доларів від російських активів в офшорах. І це досить велика частка. Якщо припустити, що половина цих грошей належить особисто Путіну, його багатство тоді складає 100-160 мільярдів доларів. Звісно, Путін і його друзі не можуть насолоджуватися своїми статками. Йдеться насамперед про владу. Якщо вони не будуть найбагатшими в країні, вони втратять владу в Росії.
«Кумівський капіталізм Путіна прирікає Росію на стагнацію до тих пір, поки він не втратить владу. Жодних політичних чи економічних реформ немає на порядку денному, тому що реформи підривають його політичну владу. Замість цього Путіну потрібні авантюри за кордоном, такі як війни проти України, Грузії й вторгнення в Сирію, щоб об’єднати народ навколо прапора», - пояснює Аслунд.
Найкращим захист Заходу від авторитарного і клептократичного режиму Путіна він називає прозорість, яка б пролила світло на його таємне багатство в США і Великій Британії.
