Серіал «Чорнобиль» від телеканалу HBO – це не просто чудовий фільм для телебачення, а ще й нагадування, що світ став кращим місцем, ніж будь-коли в історії. Здається, це не інтуїтивна істина для людей, які звикли проголошувати, що ми живемо у важкі часи, найгірші часи чи навіть перед кінцем світу.
Але післязавершення показу «Чорнобиль» повинен послужити не просто нагадуванням того, наскільки світу пощастило, що СРСР більше немає, а й того, що люди звикли приймати політичні й технологічні покращення 21-го століття, як належне, пише The Atlantic.
Видання зауважує, що дуже важливо не розглядати «Чорнобиль» крізь призму поточної політики в США. Мовляв, вона чимсь подібна до ситуації в Радянському Союзі в 1980-х роках. Хоча дехто вже це зробив. Зокрема, до таких порівнянь вдалися письменник Стівен Кінг і зірка Fox News Дон Бонджіно. Вони обоє взяли неймовірну для людства катастрофу й огорнули нею свої сучасні погляди.
«Не можливо дивитися «Чорнобиль від HBO і не думати при цьому про Дональда Трампа», - написав Кінг на Twitter.
Бонджіно відповів йому в дусі промов «проти голлівудських еліт». Він наполягав, що Чорнобиль був «провалом соціалізму й абсолютною протилежністю дерегуляції й скороченню податків, які проводить Трамп». Врешті автор серіалу Крейг Мазін врешті сказав останнє слово.
В одній зі сцен старший «апаратник» компартії мовчки сидів на зустрічі керівників АЕС і місцевих чиновників, кожен з яких панікував. Потім він встав і вказав їм на портрет Володимира Леніна на стіні, щоб нагадати, що «вождь» ними пишався б. Навіть попри те, що реактор вибухнув і загрожував заразити радіацією все навколо себе.
«Чорнобиль був провалом людей, чия лояльність (чи страх) до зламаної правлячої партії затьмарила почуття гідності й розсудливості. Ви той старий чоловік. Просто поклоняєтеся іншому портрету», - відповів Мазін зірці Fox News.
Однак, катастрофа, яка отруїла тисячу квадратних миль на території України, виросла зі значно ширшої проблеми, ніж приречений культ особистості Леніна. Від самого початку СРСР був під керівництвом докорінно психопатичного режиму, який впродовж поколінь був не здатен сприймати реальність, обробляти інформацію чи дивитися за межі своїх похмурих і параноїдальних поглядів. Чорнобиль був шоком для глобальної системи з багатьох причин. Але не в останню чергу тому, що він був жахливим нагадуванням про те, яким би було життя, якби Кремль з його авторитарною поліцейською системою бюрократів добився успіху і взяв під контроль весь світ.
Читайте такожForbes: Аварія на Чорнобильській АЕС змінила ядерну енергетику назавжди
Як і Чорнобиль, тріумф Леніна з більшовиками й створення СРСР за десятиліття до нього був нещасним випадком, дивним поворотом історії. Історик Дмитро Волкогонов – радянський генерал, якому система колись настільки довіряла, що йому дозволили написати офіційну біографію Йосипа Сталіна – пізніше з гіркотою оголосив, що Ленін і його товариші були європейськими інтелектуалами, які прийшли до влади «після років у ізоляції й розробки схем для комуністичної революції». Коли вони захопили державу, вони зосередилися на збереженні влади. Їхній режим з’явився випадково і на основі брехні. Тож дуже швидко вони самі почали вірити у свою непогрішність. Соціалізм і комунізм були порожніми словами. Влада і виживання радянської Компартії були першочерговими. Жодне життя не мало значення.
Видання нагадує про епізод з серіалу «Чорнобиль», в якому професор Валерій Легасов просить заступника керівника начальника КДБ відпустити його колегу – Уляну Хом’юк. Той відповів, що не знає, про кого йдеться. Але коли Легасов сказав, що буде відповідати за неї, КДБіст погодився, що вчену відпустять. При цьому останній, як виявилося, добре знав, про кого йдеться.
Цієї розмови насправді не було. Власне, Уляна Хом’юк – повністю вигаданий персонаж. Однак, сцена викриває повсякденну, але дуже небезпечну рису радянського режиму. Всі відповідали перед усіма. Будь-який прояв публічної непокори чи необережний коментар могли призвести до суворих наслідків. Однак, в момент надзвичайної небезпеки для мільйонів громадян СРСР і мільярдів людей по всьому світу виявилося, що ніхто ні за що не відповідальний. Кожен бюрократ і керівник просто повторював мантру сірої, авторитарної системи, яка їх породила: «У мене є робота. Я виконую свою роботу. Я виконую свої завдання. І не роблю нічого поганого».
Читайте такожNewsweek: У Чорнобилі головна загроза для туристів – вони самі
В такому середовищі брехня – це політика. В перші години після вибуху і пожежі радянські чиновники в гарячці намагалися зробити масштабну ядерну катастрофу державною таємницею, сподіваючись, що їм вдасться приховати вогонь Чорнобиля від американських супутників, а радіацію – від найближчих сусідів.
Це була держава, якою керували маразматичні старигани, які кидали за ґрати й розстрілювали мільйони своїх співгромадян, а ще контролювали тисячі ядерних боєголовок, націлених проти США і їхніх союзників.
«Ми всі жили під постійною загрозою, що прихильність купки параноїків до ідей, зароджених в кав’ярнях вікторіанської Європи, призведе до глобального вимирання. СРСР більше немає. Росія тепер загрожує миру. Але Володимир Путін – дрібний бандит у порівнянні з холодними й жорстокими володарями, які виростили його», - йдеться в статті.
Читайте такожBloomberg: Катастрофа в Чорнобилі досі душить глобальну ядерну енергетику
«Чорнобиль» - це похмурий, але красивий портрет мертвої політичної системи, яка заслужила більш страшну смерть, ніж вона отримала. Американці й інші народи повинні радіти, що її більше немає. Сучасним людям варто також бути вдячними не лише за те, що їм вдалося позбутися не лише реакторів у болотах поблизу Прип’яті, а й держави на чолі з небезпечними людьми, які на майже століття викрали долі мільярдів людей.
