Катарська криза: чому виникла нестабільність у Перській затоці

Ігор Семиволос
18:39, 09 червня 2017
Світ
4370 0
Думка

Катарська криза виникла тому, що між Катаром і Саудівською Аравією з’явилася конкуренція за лідерство в регіоні. І вона не сприймається країнами регіону як легітимна.

Катар — маленька, майже острівна держава, яка раптом перетворилася на світовий хаб і претендує на виключне місце в системі міжнародних відносин, а також активно впливає на формування політичного порядку денного та внутрішні політичні процеси в арабських країнах, в тому числі, через Al Jazeera. Катар уже давним-давно відмовився від політики узгодження своїх зовнішньо- і внутрішньополітичних інтересів з інтересами Саудівської Аравії і поводить себе як самостійний гравець.

Та порушення сталого порядку, який існував тривалий час (а розбіжності накопичувалися вже дуже давно), відбулося тільки зараз. Певною мірою, на більш активні дії Саудівську Аравію мотивував Трамп. Плюс — були нарікання на позицію Катару з боку інших арабських країн, у першу чергу, Єгипту, який уже давно говорив про Катар як про джерело нестабільності для Єгипту. Крім того, Катар критикують за зв’язки з «Братами мусульманами», ХАМАС тощо, які вважаються серйозною загрозою. Тому країни, які так чи інакше зав’язані на Саудівську Аравію, швидко відгукнулися на це рішення про розрив дипломатичних стосунків.

Рішення про розрив дипломатичних стосунків є безпрецедентним із точки зору вимог: по суті, від Катару зараз вимагають зміни не лише курсу, а й правлячої родини, а також закриття Al Jazeera

Проте офіційним приводом стала фейкова заява, з якої не зрозуміло абсолютно нічого (нещодавно катарське державне інформаційне агентство опублікувало заяву, нібито зроблену катарським еміром шейхом Тамімом бін Хамад Аль Тані, в якій висловлювалася підтримка «Братам мусульманам» і пропонувався мир Ірану, — УНІАН). Усе це Катар спростував, сказавши, що це була хакерська атака.

Складається враження, що це був лише привід. І є відчуття, що ці події були скоординовані і заздалегідь сплановані. Вони вочевидь були спрямовані на те, щоб максимально підірвати будь-яку здатність Катару до опору.

Рішення про розрив дипломатичних стосунків є безпрецедентним із точки зору вимог: по суті, від Катару зараз вимагають зміни не лише курсу, а й правлячої родини, а також закриття Al Jazeera…

Проте, із більшістю країн у Катару будуть зберігатися контакти. Адже навряд чи хтось, якась із країн захоче блокувати скраплений газ, тому переважна більшість країн зайняла нейтральну позицію.

На початковому етапі це викликало шок у Дохи, але сьогодні Катар оговтався і заявив, що існують «червоні лінії», і він нікому не дасть їх переступати. З цього можна зробити висновок, що, скоріше за все, Катар не піде на компроміси. Саудівська Аравія відмовилася від пропозиції США щодо того, аби вони стали посередником у цьому конфлікті. Іран і Туреччина вже заявили про свою готовність підтримати Катар, при цьому Анкара прийняла рішення відправити туди війська…

На мій погляд, звинувачення у підтримці тероризму виглядають, як мінімум, несерйозними. Адже, наприклад, та ж Москва підтримує контакти із ХАМАС. Очевидно, що тема тероризму у тому вигляді, в якому вона виникла в контексті Катару, це велика спекуляція.

Крім того, Саудівській Аравії треба якимось чином пояснити, чому їй не дуже вдається операція в Ємені, тож вона намагається перекласти відповідальність на Катар, звинувачуючи його у співпраці з Іраном. Все це відбувається в межах ширшої дискусії про місце Ірану на близькосхідній мапі і про його участь у різних процесах, у тому числі, з дестабілізації ситуації, оскільки в самому Ірані існують різні сили, які по-різному бачать і місце Ірану в світі й на Близькому Сході, і рівень конфронтації з Саудівською Аравією.

Проте, із більшістю країн у Катару будуть зберігатися контакти. Адже навряд чи хтось, якась із країн захоче блокувати скраплений газ, тому переважна більшість країн зайняла нейтральну позицію. Вони намагаються демонструвати неупередженість, розуміючи, що в цій ситуації ставати на бік тієї чи іншої сторони, значить завдати собі великих збитків. Тому, на мій погляд, цей конфлікт тлітиме, та навряд чи виллється у щось більше, ніж те, що ми спостерігаємо зараз.   

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter