Дані з соцмереж дозволили викрити причетність Росії до знищення MH17 / Reuters

Технології завжди мали значення у розслідуванні воєнних злочинів. Проти нацистів, які постали перед Нюрбергським трибуналом, свідчили не лише фотографії й відео-плівки репортерів. Докази надалі також їхні ж власні друкарські машинки чи мімеографи.

Читайте такожFacebook звинувачують у стеженні за користувачами Instagram через камеру смартфонаКриміналістичні дослідження і супутникові знімки допомогли засудити винних у скоєнні воєнних злочинів у Руанді й Югославії. В серпні Спеціальний трибунал з питань Лівану засудив Саліма Джаміля Аяша за участь у організації вибухів у Бейруті в 2005 році. Тоді загинули 22 людей включно з колишнім прем'єр-міністром країни Рафіком Харірі, - пише The Economist. Аяша вперше ідентифікували за допомогою алгоритмічного аналізу метаданих мобільного телефону.

Соціальні мережі відкрили новий фронт таких розслідувань. В 2016 році суд у Франкфурті звинуватив німця у воєнних злочинах після того, як у Facebook з'явилися фото, на яких він позує з відрізаними людськими головами в Сирії. Але соціальні мережі у скрутному становищі. З одного боку, на них тиснуть, щоб змусити їх захистити користувачів від страшного контенту й екстремістської пропаганди. Для цього вони ухвалюють жорсткі політики модерації контенту.

Але ця політика також призводить до втрати важливих доказів проти винних у порушенні прав людини. В результаті втрачається можливість притягнути виконавців звірств до відповідальності. Не важко зрозуміти, чому слідчі дедалі частіше звертаються до соціальних мереж по докази. Зони бойових дій важко й небезпечно відвідувати. Свідчення очевидців можуть бути помилковими або маніпулятивними.

Читайте такожFacebook заявляє про викриття чергової російської "фабрики тролів"Дистанційний збір інформації дозволяє слідчим підтверджувати докази або збирати нові зачіпки й дані. Бойовики часто вихваляються своїми вчинками у Facebook. І таким чином вони можуть ненавмисне розкривати своє місце розташування через метаданих фотографій. Фон на фотографіях і погодні умови теж можуть багато чого розповісти. Це ж вихваляння може дати прокурорам докази про наміри злочинців. А це важливий елемент успішного засудження.

Згенеровані користувачами докази особливо корисні для міжнародних організацій, таких як Міжнародний кримінальний суд (ICC), у якого не завжди є можливість видавати повістки чи ордери на обшук. В 2017 році ICC вперше видав ордер на арешт на основі даних з соціальних мереж. Він стосувався командира бригади "Аль-Саїка" Махмуда аль-Верфаллі, який воює на боці самопроголошеної "Лівійської національної армії" на чолі з Халіфом Хафтаром. Аль-Верфаллі звинуватили у вбивстві 33 людей.

Однак, такі дані не завжди ідеальні. Люди, які їх записують на місцях, часто не мають професійного досвіду збору доказів. Тому їхні знімки можуть бути вибірковими. А самі збирачі можуть підставити себе під дуже великий ризик. Цифрові докази можуть бути неправильно пояснені, сфальсифіковані або ними можуть маніпулювати. Це особливо тривожить на тлі розвитку технологій deepfake. З'являються цілком правдоподібні відео і аудіо записи, які створив алгоритм машинного самонавчання.

Читайте такожРодичі жертв рейсу MH17 будуть вимагати виплати компенсацій від обвинуваченихОпрацювання великої маси потенційних доказів, які постійно хтось завантажує в мережу, теж вимагає часу й ресурсів. І це в тому випадку, якщо вони не будуть знищені до того, як слідчі зможуть їх використати. Новий звіт Human Rights Watch говорить про те, що соціальні мережі видаляють докази звірств з інтернету. Хоч використання таких даних в суді - це щось нове. І прецедентів було не багато, щоб судді могли сказати напевне, що вони можуть визнати, а що ні. Однак, попри всі ці проблеми, згереновані самими ж злочинцями дані можуть дати матеріали, доступу до яких в іншому випадку просто не було б.

Як приклад The Economist наводить успішну роботу групи Bellingcat, яка допомогла викрити таємну участь 53-ї бригади протиповітряної оборони РФ у знищенні малайзійського рейсу MH17 над Україною в 2014 році. Коли прокурори попросили передати ці докази, виявилося, що більшість з них походять з Facebook, Twitter, YouTube і російської соціальної мережі VKontakte. Група Bellingcat ретельно прочісувала інтернет, шукаючи альтернативні копії доказів, які, зрештою, дозволили успішно засудити трьох громадян Росії і одного громадянина України за участь у знищенні MH17. Але оригінальні матеріали були видалені з соціальних мереж. І це поставило під загрозу все розслідування.

Читайте такожУ Лівії збили російський винищувач, пілот вижив (відео)На думку експертів, кращим рішенням було б збереження видаленого контенту, який може мати цінність для слідства. Або ж їх можна було б відвантажувати в один або кілька незалежних архівів. Доступ до такої інформації повинні мати лише люди з відповідними повноваженнями. Спеціальний незалежний орган міг би не просто зберігати потенційні докази, а й також допомагати з їх перевіркою. Він би міг подбати про те, щоб докази були зібрані й збережені в такий спосіб, щоб вони не втратили свою вагу в суді. Але при цьому щоб були захищені всі права на приватність.

Вас можуть також зацікавити новини:

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ