У світі – економічна, фінансова, а деінде й політична криза. Але чи є це вагомим приводом, аби відмовлятися від виборів? І чи насправді їх проведення поглибить негативний вплив світових негараздів на Україну?..
Думка
Сама собі здивувалась – як недовго світився “телевогник” у моїй оселі після вечірнього звернення Президента, якщо врахувати важливість почутого. Гарячі обговорення в телеефірі зводилися до повторення представниками політсил своїх уже ...надцять разів переповторених тез і висловлювань.
Учасники телесварок у ефірі намагалися втовкмачити певні постулати в голови глядачів так настирливо, що я зрештою вслухалася в ці тези, і... вони, щиро кажучи, здивували... Взяти хоча б висловлювання бютівців, а також одного з нунсівців Анатолія Гриценка, який у шустерській програмі заявив, що на фоні світової економічної кризи втягувати країну у вибори – це абсолютно неадекватно, безвідповідально, і за наслідками це злочин проти своєї країни. Президент, навпаки, мусить об’єднати свої зусилля з урядом, парламентом для здійснення важливих кроків щодо зменшення ризиків для країни (це майже дослівно).
Стоп... Еге ж, у світі – економічна, фінансова, а деінде й політична криза. Але чи є це вагомим приводом, аби відмовлятися від виборів усередині держави? І чи насправді проведення виборів поглибить негативний вплив світових негараздів на ситуацію в Україні (особливо, якщо зауважити, що з інфляцією у нас і без виборів – чи не найгірше в Європі)?
Хочеться поставити просте запитання: а якби на найближчі місяць-два (на тлі світової кризи) припав час проведення чергових парламентських виборів, то чи почав би хтось пропонувати відмовитись від них з причин того, що “проведення виборів поглибить негативні наслідки для країни”? Певно, що ніхто б до такого й не додумався, а якби хтось і спробував таке запропонувати, то його розіп’яли б як узурпатора й ворога демократії. Зрозуміло, що державний механізм має бути так налагоджений, щоб вибори не провокували системних збоїв самим фактом свого проведення. То чому ж такі думки виникають зараз, після оголошення позачергових парламентських виборів? Невже так різниться механізм організації чергових і дострокових виборчих процесів? Торішній досвід показав, що не так уже й багато відмінностей.
Якби світова криза в поєднанні з виборами всередині державі призводила до якихось катастрофічних наслідків, то, певно, що у всіх державах, де на часі якісь вибори, зараз почали б відмовлятись від проведення виборів, відкладаючи їх до більш сприятливих часів. Але ж ні – щось не чути про таке. Ось США, які набагато більше за Україну потерпають від світових фінансових негараздів, Президента обиратимуть.
Щодо політичної кризи, то як на мене, уся найновітніша історія України –суцільна політично-економічна криза. Просто зазвичай це така собі тиха “кризка”, яка потроху собі тліє, і до якої і народ, і бізнес, і політикум уже пристосувалися, вивчили всі взаємовпливи й навчились у цьому середовищі співіснувати. Інколи ця криза загострюється, спалахує, і всі починають ворушитися й лякати одне одного. Інколи вона має знак “+” (Помаранчева революція), але переважно все ж таки зі знаком “–“.
Тож не треба морочити голови й намагатися використати світові проблеми як головну заваду для розв’язання проблем українських. Тож не варто намагатися гальмувати те, що має відбутися (це щодо можливих позовів стосовно конституційності президентських указів).
Крім того, шановні політики, щоб там не було, не забувайте, що вибори – чи не єдиний механізм впливу на владу, який ще залишився у нас, у народу. Виборець не може відкликати депутатів, які по кілька місяців не ходять на роботу і не виконують своїх прямих обов’язків (при цьому справно отримуючи чималеньку зарплату, відшматовану з наших податків). Виборець не може запобігти прямому обманові з боку політичної сили, за яку він голосував, щойно та сила отримала мандати, не може запобігти маніпуляціям зі своїм уже відданим голосом. Це я про обман Морозом своїх виборців минулого року і обман БЮТом своїх виборців у вересні поточного.
Тому єдине, що дасть можливість звичайному громадянинові (а не політикам) вплинути на ситуацію – це саме ВИБОРИ, і в тому числі – вибори дострокові. І не треба слухати балачки політиканів про те, що вибори не потрібні звичайним українцям – цим балакунам просто не хочеться відриватися від корита й допустити громадян до керування країною. Вона прагнуть висмикнути з рук пересічного українця останній важіль впливу – бюлетень, яким народ може повернути рух держави в потрібному самому народові напрямку.
Повірте, від будь-яких спроб заборонити вибори, тобто народне волевиявлення, тхне ДИКТАТУРОЮ. Незалежно від того, чим це мотивується й пояснюється.
Таку ж саму дивну логіку, до речі, демонструють і ті, хто каже, що для вирішення всіх питань треба проводити не лише дострокові парламентські, а й президентські вибори. Це як? За математичним принципом – “мінус на мінус дає плюс”, чи що? Шановне панство, та будьте вже послідовні! Якщо тільки парламентські позачергові вибори – це крах для країни, то що ж буде, якщо одночасно проводити ще й президентські? Хоч дослухайтеся до своїх партнерів (це я про Луценка, який своїми пропозиціями щодо дострокових виборів і ВР, і Президента нівелює бютівські заяви про небезпеку всього позачергового).
Я все бачу так: одразу після торішніх виборів народні обранці повернулися від людей, і майже рік стояли до електорату задом. Хочеться сподіватися, що принаймні указ про дострокові вибори розверне депутатів на 180 градусів і знов поставить обличчям до народу.
Мені здається, що заради того, аби виборець знов побачив лице свого депутата, Раду можна розпускати щороку.
Тетяна, м. Київ
