Нерозумно витрачати сотні мільйони державних коштів на всенародні вибори, особливо в період економічної кризи. І це жодним чином не буде обмеженням прав громадян, адже вони обиратимуть голову держави, надаючи мандат довіри депутатам...
Сьогодні, як і п’ять років тому, напередодні президентських виборів, дедалі частіше з уст політиків лунають слова про необхідність збереження цілісності країни. Як на мене, то ставити питання саме в такій – категоричній площині – не виправдано. Адже самі розмови про загрозу поділу України надзвичайно шкідливі, і з такими тезами потрібно бути вкрай обережними. Тому, оцінюючи сьогоднішню ситуацію, не хотілося б малювати картини апокаліпсису, як це полюбляють поодинокі вітчизняні правителі. Проте проблеми очевидні й заперечувати їх теж не варто.
«Недоговороздатність» політиків, помножена на недосконалу систему державного управління, не дає можливості більш ефективно розв’язувати наболілі соціально-економічні проблеми. Гадаю, саме під таким кутом доцільно розглядати насущні проблеми й шукати вихід. Тому будь-який політичний альянс, який поставить за мету навести лад в Україні, мною вітається. Тож оцінювати перспективи створення так званої «великої» або «широкої» коаліції за участю Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко, НУ–НС та Блоку Литвина потрібно спокійно, без зайвих емоцій. Тут важливо, на яких засадах створюватиметься союз.
Зараз, по-суті, основним питанням, навколо якого розгорілася дискусія, є можливі конституційні зміни щодо виборів Президента в парламенті. Наперед зазначу, що ще рано говорити про це як про доконаний факт і робити поспішні висновки. Проте ідея обрання голови держави у Верховній Раді сама по собі має право на існування і може бути варіантом виходу з перманентної політичної кризи.
Але тут важливо, щоб ініціатори таких змін врахували думку суспільства, змогли довести доцільність такого кроку. І очевидно, що Президент, який обиратиметься у Верховній Раді, має бути наділений церемоніальними повноваженнями, як це має місце в європейських країнах, на досвід яких посилаються прихильники парламентської республіки.
У такому разі й справді нерозумно буде витрачати сотні мільйони гривень державних коштів на всенародні вибори, особливо зараз, у період фінансово-економічної кризи. І це жодним чином не буде обмеженням прав громадян, адже вони зможуть обирати голови держави, надаючи мандат довіри депутатам. Така схема працює в багатьох західних державах, які вважаються еталоном демократії. Зокрема в Німеччині, Італії. Та й навіть у США, державі з президентською формою правління, голову держави обирають не прямим всенародним голосуванням, а за допомогою колегії виборщиків.
Водночас Віктор Ющенко уже поспішив попередити суспільство про можливу узурпацію влади. При цьому, зауважу, висновки Президента ґрунтуються виключно не на офіційних заявах політичних сил (їх немає), а на експертних та журналістських публікаціях. Проте варто згадати факти. Наприклад, те, що саме Ющенко підписував Декларацію про співпрацю з опозицією 2005 року, за допомогою Універсалу створював коаліцію з Партією регіонів у 2006-му. Тоді Президент це називав «об’єднанням країни». А тепер за будь-яким пошуком компромісу між основними політичними гравцями він вбачає «руку Москви» і «антидержавний заколот».
Днями ж гарант Конституції в ексклюзивному інтерв’ю агенції УНІАН уже договорився до того, що «по суті, те, що сьогодні пропонується, – це друга серія того, що було зроблено у 2004 році зі змінами до Конституції, коли практично країна почала рухатися до серйозної можливості узурпації влади декількома людьми або навіть і одної людини. Хоча спочатку це сприймається як гра на двох».
Але ж сам Ющенко і його поплічники підтримали тодішні конституційні зміни, проти яких категорично застерігала Юлія Тимошенко! А після «славного голосування», уже ставши Президентом, він «побив горшки» з Тимошенко та впродовж років робив усе, щоб не допустити створення демократичної коаліції, та не давав змоги працювати уряду. То ж нічого дивного, що Тимошенко та Янукович, утомившись від такого системного саботажу, вирішили шукати вихід із патової ситуації без постійно невдоволеного Ющенка.
А перед тим, як кидатися грізними звинуваченнями, Президентові варто задуматися над власною політикою й дочекатися офіційної інформації щодо результатів переговорів між БЮТ і ПР. Те саме стосується політиків і тих експертів, котрі поспішили заявити про різного роду змови. Поки що це не що інше, як буря в склянці води.
Ярослав Макітра, політолог
