Думка
Панове, чи любите ви Януковича, як люблю його я? Герой анекдотів і «тюремних розповідей», безвідмовна муза українських сатириків, зручна груша для розминки журналістів самого різного штибу... як же він виріс...
Коли п`ять років тому одна дуже віруюча жінка, шамкаючи беззубим ротом, говорила мені: «Маша, от, ви кривдите Януковича і над його Люсею смієтеся, а вони все одно виграють!», я сприймала сестру у Христі, як біло-блакитне зомбі. Тепер я думаю, що вона, як мінімум, прозорлива... Судіть самі...
15.30 Інтер, спецвипуск, Янукович виступає. Стоїть голубчик такий свійський у дворі Києво-Печерської Лаври, комір сорочки – розстібнутий, та й віщує.
Змалюю для ясності обстановку: поставили Віктора Федоровича трохи віддалік Успенського собору, в оточенні прихожан. Публіка – масовка на задньому плані – у помірній кількості, але видно, що прихожани, не туристи і не гави. Є й інвалід-колясочник. Самого собору не видно, тільки куполи ненав`язливо вдалині поблискують, але прихожани Лавру впізнають безпомилково.
А Віктор Федорович каже: час мені, дорогі мої співвітчизники, пояснити. Мої опоненти наді мною сміялися-сміялися, а зараз от пришли до думки, що треба об`єднуватися. І я хотів, я завжди бачив шлях тільки в єдності. Я вів переговори, я сподівався, що ми разом зможемо подолати кризу, але часу до передвиборчої кампанії вже замало, і навіть разом все одно нічого не встигнемо зробити.
Далі Віктор Федорович дає зрозуміти, що так, насправді планувалося обирати президента в парламенті, але не може він відібрати у народу це право. А партнери, мовляв, хай не переживають: всі напрацювання, що залишилися від співпраці з ними, лідер регіоналів обіцяє використовувати в майбутньому.
Все, панове відбулося. Віктор Федорович готовий, він освоїв всі навички публічної політики і переговорного процесу, аж до кидків партнерів у останню мить. Браво! Виявилося, Донецьк - це не просто купа грошей, це ще і здібність до саморозвитку. Я зрозуміла, навіщо Ганні Герман треба було ще п`ять хвилин на обдумування долі майбутньої коаліції. (Здається так, вона пояснювала затримку в публічному оголошенні нового союзу, мовляв, треба сходити до церкви, побути в тиші, подумати.) Я думаю, що ці п`ять хвилин потрібні були, щоб обрати Віктору Федоровичеві в Лаврі майданчик якнайкращий.
Для пастви хід безпомилковий, уявляєте така заявка в день Пресвятої Трійці в Києво-Печерській Лаврі. Серце віруючої людини - не камінь, і віддадуть вони Віктору Федоровичеві єдину цінність, яка в них ще залишилася – голоси. Всіх, хто проголосує за Віктора Федоровича я зрозумію. Я і сама ціную, людей, здатних над собою працювати. Хоча особисто, мабуть, від голосування утримаюся.
Не приховуватиму, останнім часом від переговорів БЮТ і Партії Регіонів дні явно несло янаєвщиною. Молоде покоління політиків з однаковими обличчями однаковими ж словами запевняло нас в необхідності союзу ПР і БЮТ. Їх теж можна зрозуміти: вони робили все, щоб самовідтворюватися завтра, і щоб сьогодні не втратити своїх депутатських благ. У запевнення колишніх журналістів, що стали депутатами, мовляв Ринату Леонідовичу дуже дорога демократія, я не вірила. Я була переконана тільки в тому, що якщо ці двоє - ПР і БЮТ перестануть один за одним стежити, не відловлюватимуть взаємні корупційні дії і не зливатимуть все це журналістам, то демократія закінчиться сама собою. А лідери будуть дуже зайняті, щоб це зауважити.
У одному з п`ятничних ефірів моя колега сказала, що журналістське співтовариство зіграло роль фокус-групи. Журналістам підкинули ідею «ширки», і вони з ентузіазмом попрацювали на політиків, давши зрозуміти, як цей союз сприйметься суспільством. «І, коли у них нічого не вийде – політики скажуть, що знову не вийшло», - сказала редактор одного з журналів. От і ще одна прозорлива.
До речі, ще одне спостереження: за цей час в моєму журналістському списку експертів, з колонки «незалежних», до колонки «бютівских» перекочував ще один дослідник, який раніше здавався мені просто непохитним. Натомість серед діячів, здавалося б зовсім відіграної «Народної самооборони», знайшовся хлопець, якого хай і з часткою умовності, але можна віднести до незалежних. Велика рідкість, щоб депутатський мандат не зіпсував дослідника.
А от Нестору Шуфричу, який з піною у рота відстоював нову конституцію і широку коаліцію, слід було би чесно піти на пенсію. Він став нецікавий.
Відкрию шампанське, все-таки янаєвщина не пройшла. Але знаєте, скребуть у мене кішки на душі. Одна моя колега (з числа поінформованих) казала, що Віктор Федорович у п`ятницю літав до Москви, нібито умовити Сечіна, не примушувати його створювати коаліцію з БЮТ. Ігор Сечін, якщо хто не в курсі, помічник Путіна. Спочатку в його президентській адміністрації, тепер в уряді. Колоритний товариш, пробийте біографію в пошукачі. Цікаво, чи була ця зустріч насправді, чи і правда, що на ній говорили про «ширку».
Гаразд, про це нам без сумніву розповість Юлія Володимирівна. Тепер у неї не буде секретів від преси. Ширка-от не відбулася.
Маша Міщенко
