Рішення Конституційного суду, який визнав нелегітимним проведення виборів до місцевих органів влади навесні 2011 року, завершило необхідну для Партії регіонів картину. Тепер ніщо не завадить соратникам Віктора Януковича провести місцеві вибори останньої неділі жовтня.
Минулого тижня сталися ще дві події з серії невипадкових. Олександр Єфремов, який провадить генеральну лінію Януковича у Верховній Раді, практично щодня запевняв, що жодні обставини не завадять призначити місцеві вибори на 31 жовтня. На підтвердження позиції Олександра Сергійовича шестеро депутатів-нунсівців увійшли до складу коаліції. Так учорашні опозиціонери вже створили групу «Право вибору», координатором якої став Давид Жванія. Як виявилось, з античних часів багато що змінилося, і сьогодні не кожен Давид рветься в бій з велетнем Голіафом. У будь-якому випадку Партія регіонів убезпечила себе від можливих демаршів комуністів і соратників спікера, незгодних із датою обрання місцевих рад. Володимир Михайлович розсудливо заявляє про готовність очолити процес призначення дати місцевих виборів, педалюючи свою прихильність до мажоритарки, комуністи сподіваються одержати «втішливий приз» – визначення днем голосування 7 листопада.
«Регіональний» варіант алгоритму місцевих виборів поки не оприлюднили – відповідний законопроект притримують до часу. Втім, Єфремов відзначив, що запропоновану Арсенієм Яценюком дату проведення місцевих виборів – 31 жовтня – вони готові прийняти. Право на решту новацій «регіонали» завбачливо залишають за собою. Серед основних – змішана система в міських, районних у містах і обласних радах, прив`язка кандидатів у депутати до місця реєстрації і заборона на участь у виборах блокам партій. Зрозуміти Партію регіонів можна: після перемоги Віктора Януковича її місцеві вожді проводять природний відбір потенційних соратників, намагаючись відокремити зерна від полови. Що вийде – покажуть місцеві вибори, які для партії влади мають важливе, але не принципове значення. Навряд чи на Липській і на Банковій сподіваються одержати переважну більшість у всіх місцевих радах. Скоріше вибори на місцевому рівні – важливий етап протистояння з опозицією і переформатування політичного поля.
Юлія Тимошенко, як відомо, виступила категорично проти часткового повернення до мажоритарної системи виборів, але втілити протест лідера у форму результативного голосування в парламенті представникам БЮТ не вдасться. Голосів катастрофічно не вистачає. Але мажоритарка – не головна проблема. Куди небезпечнішою для Юлії Володимирівни є прогнозована заборона блокам партій брати участь у виборах. Кілька років поспіль громадянам країни забивали в голову за допомогою засобів агітації «Тимошенко – це БЮТ», і оперативно змінити платівку на «Батьківщину» навряд чи вдасться. Спробуйте провести офіційні зміни в назві або статуті партії, якщо з міністром юстиції у вас давній конфлікт. Та й із засобами масової інформації, особливо телеканалами, у Юлії Володимирівни напружені стосунки. Плюс пропускати норму закону, яка дозволила б екс-прем`єрові очолити всі виборчі списки в масштабах країни, «регіонали» не будуть. Адже вони не політичні самовбивці, врешті-решт. Скоріше, обігруватимуть той факт, що Тимошенко тимчасово не працює – кумедно виходить на противагу недавнім гаслам «ВОНА працює».
По мажоритарному округу, навіть найкомфортнішому і найпривабливішому, Юлія Володимирівна балотуватися не буде. Для лідера потужної політичної сили і вождя об`єднаної демократичної опозиції це не солідно. До того ж місцеві вибори не вирішують питання повернення екс-прем`єра в когорту політиків, які приймають рішення державної ваги. Для прикладу: найвідоміші депутати місцевих рад – Віталій Кличко і Яна Клочкова – у виборців асоціюються зовсім не з політичними заявами і ефективними муніципальними рішеннями.
«Регіоналам» же залишається грамотно розіграти карту проведення місцевих виборів у власних інтересах. Зрозуміло, що багато мажоритарщиків будуть рівнятися на владу, це – політична аксіома. Куди цікавіше розіграти партійні карти. Наприклад, не випустити з-під контролю Сергія Тігіпка, який провів власну програму святкування 100 днів у віце-прем`єрському кріслі і позиціонується як головний реформатор країни. Сергія Леонідовича з уряду не звільнятимуть, але й адміністративним ресурсом ділитися не будуть. У деяких областях влада може навіть підставити плече Арсенієві Яценюку, про часті візити якого на Банкову мимохіть згадала недавно заступник глави АП Ганна Герман. «Фронт змін» – політична сила, з якою «регіоналам» під силу домовитися. Реагувати на виборчу кампанію «Нашої України» та інших націонал-демократів влада не буде, хіба що спробує відрегулювати підручними засобами рівень популярності ВО «Свобода». Ймовірно, місцеві вибори стануть полігоном для нових локальних проектів, які спробують позмагатися за своє політичне майбутнє.
Євген Магда
