Шановна редакція, нещодавно на Вашому веб-порталі була опублікована стаття-інтерв’ю з Оксаною Забужко. Цілком сильні і слушні аргументи письменниці, наведені в статті, були затьмарені деякими висловлюваннями, які в сучасному світі журналістики вважаються класичними зразками «мови ненависті».
Наводжу цитати з цієї статті:
«ТА ХТО ВИ ТАКІ, ХОЛЄРА ЯСНА – АФРИКАНСЬКІ КНЯЗЬКИ? ... Та хто ви такі, холєра ясна – африканські князьки? Де в сучасній політиці, крім третьосвітніх феодальних диктатурок, таке робиться?»
«ПРОТИ МІНІСТРА КУЛЬТУРИ ЕКВАТОРІАЛЬНА АФРИКА ВІДПОЧИВАЄ
... Ви назвали прізвище, а я згадала, чим він прославився з першого ж дня: прийшовши на робоче місце, покликав московського попа освятити кабінет. Екваторіальна Африка відпочиває! Можна вважати, що нарешті Україна визначилася з вектором інтеграції, як не геополітично, то принаймні культурно – в Африку. Після того у мене ніяких питань до цього міністра та його культури немає»...
Співрозмовниця автора статті робить посилання на Африканський континент з метою посилити негативні емоції щодо оцінки діючої влади. На мою думку, самі по собі такі висловлювання не є нейтральними, а містять принизливо-зневажливу оцінку представників африканського континенту, що відображає стереотипні уявлення і принижує гідність народів Африки, а відтак, ці висловлювання набувають ознак «мови ненависті». Розуміючи принизливий характер такої оцінки, саме автор статті намагається використати їх для представлення окремих українських політиків чи політичних сил.
Спокуса використати будь-який стереотип про Африку притаманна багатьом представникам, що вийшли з колишнього Радянського Союзу, через брак знань про сучасний стан і рівень розвитку континенту. Для мене особисто Африка (саме її екваторіальна і південна від Сахари частина) є батьківщиною Нельсона Мандели, Кофі Аннана, Вангарі Матаї, Десмонда Туту та інших світових особистостей.
Я особисто знайома з письменницею Оксаною Забужко, і тому складно повірити, що вона змогла таке і в такій формі сказати. Мені дуже прикро, якщо це відповідає дійсності.
Більше того, розміщуючи такі висловлювання в якості підзаголовка статті, а не тільки як безпосереднє висловлювання співрозмовниці, автор і Ваша редакція припустились використання «мови ворожнечі», вживання якої забороняється, зокрема, статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рада Європи, членом якої є і Україна, розробила та ухвалила низку документів, спрямованих на подолання такого явища, як прояви «мови ненависті», і найважливішими серед яких є:
· Рекомендація щодо «мови ненависті» 97(20), ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 30 жовтня 1997 року, де міститься визначення «мови ненависті»і засуджуються всі типи висловлювань, які розпалюють расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм і всі види нетерпимості. У ній також зазначається, що такі висловлювання мають потенційно більш серйозні наслідки в разі, коли вони поширюються через ЗМІ.
· Рекомендація 97 (21) щодо ЗМІ і сприяння розвитку культури толерантності, яка також була прийнята 30 жовтня 1997 року. В ній зазначається, що ЗМІ можуть зробити значний внесок до подолання нетерпимості, сприяючи взаєморозумінню між групами, які належать до різних етносів, культур і релігійних традицій. Цільовою аудиторією рекомендації є різні суспільні групи, які мають змогу сприяти розвитку культури толерантності.
· Декларація Комітету міністрів про свободу політичних дискусій у ЗМІ, яка була ухвалена 12 лютого 2004 року. В ній підкреслюється, що свобода політичних дискусій не передбачає свободи висловлювати расистські погляди або погляди, що розпалюють ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші види нетерпимості».
Я звертаюсь до Вас із закликом дотримуватися загальноприйнятих європейських правил в сфері права людини і поширення інформації, та не вдаватись до використання висловлювань, які не є сумісними зі стандартами професійної журналістської етики, і які фактично є прикладами порушення визнаних та закріплених на міжнародному рівні прав.
З повагою, Мрідула Гош,
голова правління Східноєвропейського інституту розвитку
представниця індійської щоденної газети «ЕкДін» в Україні, Східній Європі та СНД
