Як і передбачали експерти, поглиблення економічної кризи в Україні змусило донецьких керманичів посилити наступ на гуманітарну сферу: законопроект про двомовність – кістка для електорату Партії регіонів, покликана мобілізувати його навколо «конкретних пацанів» у боротьбі за місцеві ради. Принаймні так вважають «регіонали», неокомуністи-симоненківці та примкнулий до них заляканий справою Гонгадзе Литвин.
Що думає їхній електорат, ми не знаємо, та, власне. нікого у владі це й не цікавить. Важливо не те, що він думає, а що його змушують думати. А змушують спрямувати всі його електоральні помисли на прагнення до «справедливості» - щоб йому дозволяли розмовляти його мовою (наче хтось досі не дозволяв).
Адже прийняти закон про двоязичіє – значно простіше, ніж забезпечити покращення життя вже сьогодні.
Чи варто повторювати про антиукраїнський характер діяльності нинішньої влади, зокрема в гуманітарній сфері? Про це сказано багато, тож не повторюватимусь. Погоджуюся з тезою, що ця влада поводиться на цій землі як чужа, інакше кажучи – окупаційна.
Але й з мовами не все так просто, як здається донецьким козаченькам.
Справа в тім, що надання якогось особливого статусу російській мові робить актуальним питання про яку, власне мову йдеться. Про літературну російську, в основі якої лежить сучасна московська говірка, що в Росії вважається еталонною, нейтральною (це тільки хохли чують у ній якесь особливо «акання»)? Чи, може, про донецьку – з грубим, українським вимовлянням голосних звуків? Чи про київську – так само з яскраво вираженим українським акцентом? Чи про одеську – мову анекдотів і всіляким хохм?
Це питання цілком практичне, адже філологи, вчителі, викладачі мають донести до громадськості, як правильно вимовляти слова відповідно до нового закону про мови.
Якщо йдеться про запровадження еталонної російської мови, прийнятої в Росії, тоді її слід розглядати як чужу, окупаційну мову, нав’язану колоніальному населенню України. Якщо брати за основу котрийсь із українських варіантів російської, тоді постає питання – який саме…
Гадаю, це все ж таки має бути донецька говірка. Саме донецькі діячі лобіюють російську мову – тож їм і прапор у руки.
Після прийняття нового закону про мови в Донецьку необхідно відкрити Інститут укро-російської мови, виробити мовні норми й прияти їх наказом Міністерства освіти по всій Україні. І Табачнику доведеться говорити правильно, донецькою говіркою, а то замінять на якогось макіївського чи єнакіївського «просвітника».
Оксана Охрімчук, Москва
