Минулої п`ятниці довелося побувати на шоу Є.О.Кисельова на «Інтері» - йшлося про Леніна - у зв`язку з його днем народження. Так вийшло: Спаситель помер, але ще не воскрес (була Страсна п`ятниця), тому розмова про брата антихриста місцями була схожа на біснування.
Ця тема дедалі менш цікава людям (і слава Богу!), але вона, як мені здається, вкрай важлива - щоб правильно поставити в ній крапку - раз і назавжди. Щоб примари минулого не тероризували тих, хто нині живе, і щоб дух і невідспівана душа цієї людини могли б нарешті знайти спокій.
Мої міркування щодо цього рахунок такі.
1. Моє ставлення до Леніна, Ленін і моя родина.
Негативне, але не презирливе.
Серед родичів (по обох лініях) - так склалося - не було членів КПРС.
Ленін - ніякий філософ, поганий політеконом (інтерес становлять лише його міркування про кооперацію), похмурий ідеократ-фанатик, але геній «несиметричних» політтехнологій, геній пропаганди, улюблений учень Макіавеллі, який першим усвідомив перспективність модерних засобів масового зомбування (кіно). «Земля - селянам, фабрики - робітникам, мир - народам, хліб - голодним», «Ми підемо іншим шляхом», «Є така партія!», «Політична повія» - класика пропаганди і політпіару.
Зрозуміло, Ленін (за участю Троцького) - лідер в номінації «Вони змінили історію XX століття». Але краще б він не номінувався.
2. Ховати / Не ховати?
Це питання періодично спливає в російській суспільно-політичній свідомості. Особливо тоді, коли владі необхідно перемкнути громадську увагу з теми «Чому так погано жити?» на щось інше - і тут спливають то Кіркоров, то Ленін.
Так, ховати, так, виносити, і швидше! У даному випадку головне - не почуття віруючих (релігійних комуністів, яких ну зовсім мало залишилося), а сакральні й темні енергії, які транслюються з пірамідоподібного Мавзолею. Підозрюю, у разі похорону Леніна в Росії багато що реально зміниться - і вже найближчим часом.
3. Що робити з пам`ятниками: скидати, знищувати, залишати?
Самі по собі пам`ятники Леніну могли б бути просто німими свідками 1960-1970-х - тим більше, зараз їх ніхто не помічає і не звертає на них уваги (на відміну, скажімо, від пам`ятників Сталіну). Але ці пам`ятники є трансляторами негативних енергій, які мають соціальний вимір. Те саме стосується і імені Леніна - пострадянські країни зомбовані ним.
Оптимальний вихід: пам`ятники-ідолища не знищувати, не скидати, а поступово перевозити до парків-музеїв радянського періоду, вулиці поступово перейменовувати. Мавзолей з капища перетворити на музей. У Росії та Україні доцільно ухвалити державні програми, які передбачають не тільки муніципальні, а й державні фінанси на перейменування.
4. Чому багато хто досі вважає Леніна добрим і чуйним?
Наше (пізньорадянське) розуміння Леніна доволі специфічне: образ «доброго» Леніна, Леніна-«Діда Мороза», був створений сталінським агітпропом наприкінці 1920-х - початку 1930-х. Опікаючись зміцненням своєї особистої влади, Сталін намагався, по-перше, «відбудуватися» від Леніна, по-друге, знайти собі політичного «батька», по-третє, винайти добрий привід для розправи з «ленінською гвардією» - реальними соратниками Ілліча (Троцьким, Каменевим, Зіновьєвим, Бухаріним, Кіровим, Калініним), для яких він сам, - просто недалекий грузинський вискочка, неук і колишній терорист.
Саме завдяки Сталіну виникла «ленініана» («Ленін у Жовтні» тощо), в якій Ленін постає незлобливим і прикольним, веселим і справедливим Дідом Морозом. Сам же Сталін на тлі такого Леніна - небагатослівний герой, титан, надлюдина.
Шок кінця 1980-х років для радянського суспільства полягав у тому, що, як виявилось, справжній Ленін - злобний, мстивий, дріб`язковий, фанатичний, блудний, а Діди Морози такими не бувають.
Радянській пропаганді хрущовського часу «добрий» і «чуйний» Ленін потрібний був як альтернатива «кривавому вбивці» Сталіну. Але цей образ видихався і деградував - разом з радянською ідеологією. В результаті вони померли разом - практично, в один день, як у відомій приказці.
5. Ленін: спаситель чи вбивця?
Дилема в сприйнятті Леніна (Дід Мороз, заклопотаний щодо блага трудящих vs кривавий демон, який знищив кращу частину народу) банальна, викривлена і не дає відповіді на найскладніші питання.
Ленін - багатовимірне складне явище, а не Дід Мороз і не кривавий демон, - що з`явилося одразу з кількох джерел: німецький марксизм, французька політична філософія, загальноєвропейська соціал-демократія, російський «космізм», міленаризм, релігійна філософія, культура «Срібної доби», єврейський гностицизм, традиції російської політичної культури, які породжують той самий пушкінський російський бунт, «бессмысленный и беспощадный».
Ленін - це російський Мартін Лютер, автор російської Реформації, що створив нову раціональність (або ірраціональність), нову модель буття. Радянський комунізм і соціалізм - це не просто соціально-політичні моделі. Це альтернативний (щодо західного буржуазного) проект світоустрою і людського розвитку, покликаний перемогти людську (тобто земну і плотську) природу людини.
І богошукачі, і комуністи з соціалістами мріяли сконструювати нову людину, яка б долала свою тваринну гріховність і недосконалість. В певному сенсі, Ленін - це водночас професор Преображенський, який вивів Шарикова, і доктор Франкенштейн, який вивів свого монстра. Творці були одержимі майже християнською і абсолютно алхімічною мрією - породити людину перетворену, посткапіталістичну, постекономічну. Щось подібне до того, як із свинцю наклепати золото. Проте перетворене комунізмом людство виявилося не світовим братством, як планувалося, а безблагодатним сонмищем хамів, монстрів і чудовиськ.
Так, комунізм і соціалізм - це перемога над смертю, гріхом і тліном. Але тліну немає не завдяки святій природі праведника, а завдяки бальзамуючому розчину і морозильним камерам (саме так відбулося з тілом самого Леніна). Так, це спроба заштовхати людство в Едемський Сад. Але прикладами і з чорного ходу.
І хоча комуністичний всесвітньоісторичний експеримент не вдався, але, слід визнати, саме його залишками і досягненнями ми продовжуємо користуватися до цього дня. Нічого альтернативного і проривного відтоді на пострадянському просторі не народилося.
Андрій Окара, Москва
