Думка
З чого це раптом у потенційних народних обранців виникла думка про необхідність зняти не тільки свою депутатську недоторканність, але і недоторканність з чиновників, у першу чергу, з Президента?
За Конституцією, в Україні Президент користується правом недоторканності. Я вважаю це цілком логічним хоч б тому, що Президент (не Ющенко, а Президент як інститут влади) у нас фактично єдина фігура, яку виборець обирає прямим голосуванням. Виборець за час політичної діяльності претендента на цей пост або за час виборчої кампанії дістає можливість дізнатися – кому він віддає свій голос, а значить, і недоторканність. І навпаки – якого кандидата в Президенти до цієї недоторканності і підпускати не можна.
Що стосується депутатської недоторканності, то її ще якось можна було зрозуміти при мажоритарній системі. Проте після переходу на голосування за партійними списками депутатська недоторканність стала виглядати атавізмом.
При спробі охопити внутрішнім поглядом Верховну Раду так і хочеться вигукнути: “Вас багато, а ми (тобто народ) – одні”. Цілих 450 народних депутатів одним помахом бюлетеня одержують від своїх виборців недоторканність! При нинішньому кулуарному, непрозорому формуванні виборчих списків, я як виборець, природно, проти надання масової недоторканності невідомо кому. Адже подивіться, в кращому разі перша десятка та ще штук п`ять розкиданих за списком прізвищ щось говорять виборцеві про їх претендентів. Всі інші – темні конячки, чиє минуле і сьогодення приховане в кращому разі за формулюванням “тимчасово не працює”, а зараз ще і за формулюванням “народний депутат п`ятого скликання”. Причому це стосується списків практично всіх партій. Виходить, при наданні недоторканності депутатам ризик роздати її не тим людям в 450 разів вищий, ніж при наданні її Президентові. І ціна помилки, відповідно, множиться на 450.
Виборчий піар помаранчевих, як і Президента Ющенка про зняття депутатської недоторканності вважаю цілком виправданим, хоча, звичайно, популістським духом пахне.
Але і регіонал Борис Колесников серйозно заявив: «Небезпека того, раптом представники коаліції теж стурбувалися необхідністю позбавити себе недоторканності, але не просто так, а вкупі з Президентом. що правоохоронні органи у разі відміни депутатської недоторканності можуть використовувати інструменти, що знаходяться в їх руках, і каральні методи проти парламентаріїв, – існує. Але тоді саме суспільство повинне стати на захист своїх представників у Верховній Раді». Знаково звучить від людини, яка два роки тому декілька місяців провела в СІЗО. Але, як мовиться, що у кого болить.
Комуніст Адам Мартинюк теж нагадав: «Ми давно виступаємо за відміну недоторканності для народних депутатів, Президента, суддів і інших категорій можновладців, як це і повинно бути в цивілізованому правовому суспільстві. Перед законом всі повинні бути рівноправними». Цікава підсумкова теза першого віце-спікера. Це в яких же роз`ясненнях до законодавства він прочитав, що недоторканність ставить депутата НАД законом, робить його РІВНІШИМ. ніж співгромадяни щодо правосуддя?
А прем`єр-міністр Віктор Янукович в запалі запропонував взагалі одностайно проголосувати «за зняття недоторканності всіх посадовців, зокрема Президента, прем`єр-міністра, членів уряду, народних депутатів і суддів ”. Зверніть увагу, прем`єр пропонує позбавити недоторканності не тільки Президента, народних депутатів і суддів, але і прем`єр-міністра і членів уряду. Як мовиться, одне з двох – або хтось знову вирішив пожартувати над бідним Віктором Федоровичем і підсунув йому цидулку з таким текстом, або у нас в державі існують якісь паралельні конституції, закони, норми яких дещо не відповідають офіційним.
Давайте звернемося до Конституції. Відповідно до Основного Закону, недоторканність розповсюджується на досить обмежене коло осіб: народних депутатів (стаття 80 Конституції), Президента України на час виконання повноважень (ст. 105), суддів (ст. 126), а також суддів Конституційного Суду (ст.149).
Даруйте, Вікторе Федоровичу, але не зважаючи на Вашу готовність до самопожертви, я не знайшла в Конституції ніякої згадки про те, що на прем`єр-міністра або на членів уряду розповсюджується недоторканність. До речі, такої норми немає навіть у вашому скандальному законі про Кабінет міністрів.
Чим закінчиться спроба розділити чашу відмови від недоторканності з Президентом цього разу – судити складно. Можливо, така зустрічна пропозиція регіоналів – так, виборча пилюка, яку не можна не пустити в очі власному електорату. А заразом і вибити з активу конкурентів їх основне гасло. А можливо, згодом незняття недоторканності з Президента стане причиною відмови коаліціянтів голосувати за зняття також і депутатської недоторканності (не забуваймо, для того, щоб ліквідовувати і депутатську, і президентську недоторканність, необхідно внести зміни до Конституції, а це 300 голосів конституційної більшості). Такий собі юнацький максималізм – або все, або нічого.
Я як виборець нічого не маю проти обмеженої недоторканності і Президента, і депутатів. Адже вводилася вона виключно для того, щоб захистити справжніх “слуг народу”, які реально захищають інтереси своїх виборців (а не кланів і не свої власні бізнес-інтереси) від можливого свавілля влади.
Як компромісний варіант пропоную – таки залишити недоторканність як депутатам, так і Президентові. Але тільки за умови, що кількість «голів» в парламенті буде різко скорочена – так десь до 150. До речі, чисельне скорочення частково вирішить і питання про скорочення витрат на оплату депутатських пільг.
Тетяна, м. Київ
