Побувала на музичному рок-фестивалі “Ді-джус м’юзік драйв” (Djuice Music Drive) у Київському палаці спорту. Фестиваль залишив кілька контрастних вражень.
Зізнатися, мене вразило ставлення організаторів дійства до преси... Перед початком охоронець зібрав усіх журналістів, акредитованих на концерт, і почав пояснювати, як їм треба поводитися і чим журналісти відрізняються від людей, що придбали собі квиток. “Мораль” зводилася до того, що репортери не повинні напиватися і пам’ятати про те, що вони на роботі... На такому рок-заході я була вперше, але, як розповідають досвідчені журналісти, навіть вони такого не бачили.
 |
| ”Естетіки” на сцені |
Проте в палаці, у перші же хвилини концерту я забула про таке нахабство...
Глядачів ще майже не було (концерт розпочинався о 15.00 в розпал робочого дня), а всі присутні згуртувалися біля сцени. Я потрапила в палац близько п’ятої – на виступ гурту “Горчиця лайв прожект” (Gorchitza Live Project). Виступали “гірчичники” посередньо... Чи то солістка співала надто тихо, чи то музиканти грали дуже голосно, а ще й почалися проблеми зі звуком... Колонки видавали дивні вібрації, від яких стискало в грудях, а декого, здається, навіть знудило. Публіка нервово затикала вуха пальцями, але від вібрації це не рятувало.
 |
| Луї Франк, соліст гурту ”Естетік Ед`юкейшн” |
Естетики розпочали свій виступ з відомого хіта “Unbelievable” (“Неймовірно”)... Публіка почала оживати. Люди танцювали, підспівували, стрибали, свистіли, плескали в долоні. Зал, одне слово, кайфував. А соліст гурту Луї Франк у відповідь загравав зі своїми прихильниками всіма відомими способами. Стрибав по сцені, показував язика, намагався сказати щось українською та російською мовами...
Вуха й голова вимагали відпочинку. Багатогодинного драйву для мене було забагато. Залишивши палац, я повернулася ближче до восьмої вечора –перед виступом легендарних The Chemical Brothers. Зал був вщент забитий глядачами, до сцени пробратися було майже неможливо...
Публіку якраз розігрівав гурт Apollo 440. Соліст стрибав по сцені й співав веселі гамірні пісеньки. Дивно якось виглядало, як репер (за зовнішніми ознаками) співає рок... Та аудиторії, здається, подобалося. Більшість танцювала. А якийсь дивак весь час намагався перелізти через огорожу й видряпатися на майданчик з телекамерою. Нарешті головний “аполлон”, здається, помітив фаната, дістався до майданчика, зігнав звідти оператора й почав обніматися з прихильником, який, схоже, стояв не дуже міцно на ногах. Дивні ці творчі люди...
 |
| Таргани від ”Кемікал Бразерз” на тлі голови охоронця |
Коли розпочався виступ The Chemical Brothers, зал просто вибухнув оплесками та емоціями. І, маю сказати, гурт був цього вартий... Їхня електронна музика добре поєднувалася з спецефектами. На величезному екрані з’являлися то страхітливі обличчя, то велетенські тварини, то граціозні плавчихи, то якісь блискучі кульки...
Виступ The Chemical Brothers був справжньою кульмінацією концерту. Але настрій знову зіпсували охоронці, що заборонили фотографувати “братів”.
Краще б вони стежили, аби глядачі не курили в приміщенні, бо там і так дихати нічим і не тинялися по залу у нетверезому стані.
Руслана Ільченко, 14 років, для УНІАН
Фото автора
