Сприймати звернення Ющенка до народу з нагоди виборів мені весь час заважала якась пляма на передньому плані. Тільки потім я зрозуміла, що це тінь від трибуни. Мабуть, техніки, записуючи Президента, забули виставити світло... Хоча загалом Віктор Андрійович виглядав краще, ніж усі його безсмертні, червонії, пинзеники, а також “не його” кушнарьови, вітренки з голубами у прощальній “Свободі слова” С.Шустера на ICTV.
Президент відбувся штампами: “проведено велику роботу”, “у єдності забезпечимо процвітання”, а особливу - “вірю в мудрість українського народу”. Хто вже тільки в неї не вірив!
Нагадавши про досягнення на шляху демократії, Ющенко визнав наявність зловживань адмінресурсом. І звичайно, закликав до єдності України.
Президент не забув нагадати (скоріш собі, ніж комусь іншому), що наступна Верховна Рада матиме ширші повноваження. Але так само не забув нагадати, що вона формуватиме уряд разом з Президентом.
Гурмани від політики, напевне, почули, прізвище Тимошенко, коли він сказав: майбутня парламентська коаліція має будуватися на основі “стратегічних цілей, а не егоїстичних прагнень”.
І продовжуючи традиції попередника, Ющенко не забув підкреслити своє бажання скасувати депутатську недоторканність.
Загалом виступ був ні про що, але свою місію виконав: Президент нагадав про себе, про те, що він є гарантом демократичності виборів.
А ось на Шустері ми знову побачили блідість і убогість української (російської цього разу не було) еліти. Погано виглядали всі.
Богословська нервувала і періодично її обличчя мінялося - як би це сказати делікатно, – на ньому було щось сварливе. Її роздратував такий само сварливий комуніст Голуб, який запитав її про приватизацію Миколаївського глиноземного заводу.
Вітренко, яку Шустер, здається запрошував на всі передачі, була стабільно істерична.
Супрун так намагалася сподобатися публіці, що весь час злякано прислухалася до її реакції і щось доводила про гроші для простих людей.
Мороз, як завжди, бекав-мекав і дуже розхвалював роботу Міністерства внутрішніх справ. Сказав буквально таке: єдиний, хто бореться з корупцією в уряді, - це Луценко. Явно Олександр Олександрович хоче бачити головного хабароборця на посаді прем’єр-міністра.
Безсмертний виглядав традиційно кепсько. Говорити не вміє, думати теж. Брак ідей і ораторського мистецтва намагався компенсувати тим, що виступав коротко. Але вийшло бідно. Він сказав, що якби не Майдан, “то ми б тут не сиділи”. Вийшло якось дурнувато, хоча ідея правильна: хто б там пустив того Шустера на екран, якби не було свободи слова?
Кравчук був вальяжний і якось непереконливо нападав на НАТО. Він традиційно нагадав, що Україна почалася не з Майдану, а з 1991 року, тобто з його президентства. І це правда.
Федераст Кушнарьов знову співав пісні про федералізацію, захищав російську мову, якою він володіє умовно, і розхвалював ЄЕП.
Пинзеник намагався пожартувати. Він запитав у Кушнарьова, чи треба буде міняти російський правопис в українських умовах, тобто чи писати слово професор з двома фф (так це слово писав Янукович). Жарт удався. Але Червоній відразу запитав щось настільки недолуге, що публіка скисла.
Одне слово, остання “Свобода слова” виявилася досить в’ялою, мабуть, гостям уже нічого було сказати нового. Шустер, зіткнувши всіх лобами, свою журналістську місію виконав. І хоч би як його критикували вітчизняні колеги, робив це на досить пристойному – як для України - рівні.
Оксана Охрімчук, м. Київ
