Підпишіться на нас в Google
За відсутності природних бобрових гребель у північній Каліфорнії вирішили побудувати штучні споруди, щоб відтворити втрачені водно-болотні угіддя. Це сприяло виживанню риби, що перебуває під загрозою зникнення, пише BBC Wildlife Magazine.
У своєму дослідженні вчені під керівництвом біолога-іхтіолога Майкла Поллока з Північно-західного науково-дослідного центру рибного господарства NOAA назвали ці результати "вражаючими".
Зазначається, що долина річки Скотт у північній Каліфорнії колись була домівкою для величезної кількості бобрів. Їхні греблі створювали величезні прирічкові водно-болотні угіддя, що слугували середовищем існування для кижуча та безлічі інших диких тварин.
Однак у 1830-х роках до північної Каліфорнії прибули європейські мисливці. Тисячі бобрів було відловлено та вбито, а значна частина середовища існування, створеного їхніми греблями та водно-болотними угіддями, була втрачена. Разом із нею зникло й середовище існування кижуча.
У 2015 році некомерційна організація "Рада з вододілу річки Скотт" збудувала дві штучні греблі на притоці під назвою Шугар-Крік. У русло струмка були вбиті дерев’яні стовпи, переплетені гілками верби та хвойних дерев, а проміжки засипані гравієм, соломою та брудом.
Через три роки було збудовано ще кілька гребель на іншому притоці. Час від часу бобри, що залишилися, навіть долучалися до роботи, ремонтуючи, модифікуючи, а іноді й розширюючи греблі.
Штучні греблі витримали випробування, створивши близько 9 000 квадратних метрів нового середовища існування. У порівнянні з ділянками, де нові греблі не будувалися, вода у відновлених середовищах існування залишалася прохолоднішою, що дозволяло уникнути температур, які викликають стрес у риб і уповільнюють їхній ріст. Показники виживаності молодняка кижуча різко зросли – з 8 % до будівництва гребель на Френч-Крік до 60 % після цього.
Бобер повернувся до струмка через 19 років
Раніше в Національному парку Грейт-Бейсін у Каліфорнії вперше за 19 років виявили сліди присутності бобра. Тварина з’явилася на відновленій ділянці струмка Строберрі-Крік.
Уздовж Строберрі-Крік протягом двох десятиліть не було жодних ознак присутності бобрів. А в 2024 році співробітники парку виявили докази того, що один із них повернувся: він погриз кілька осик біля аналога бобрової греблі – споруди, яку люди створили для імітації екологічного впливу природної бобрової греблі.
