10 жовтня Фінляндія заявила, що підводний газопровід Balticconnector, що сполучає цю країну з Естонією, був пошкоджений. Берегова охорона Фінляндії заявила про "явні пошкодження", спричинені "зовнішнім фактором", не вдаючись до деталей. За допомогою колег з Фінляндії та Литви можу спробувати скласти пазли картини навколо пошкодження газопроводу Balticconnector та ВОЛЗ Elisa.

У ніч на неділю, 8 жовтня, у газопроводі Balticconnector оператори Gasgrid Finland та естонський Elering зафіксували падіння тиску з 40 Мпа до 6МПа незадовго до другої години ночі. Також обірвано підводний кабель зв'язку Elisa.

У вівторок, 10 жовтня, на урядовій прес-конференції в Гельсінкі було заявлено, що трубопровід і кабель, ймовірно, були навмисно пошкоджені. За словами офіційних осіб, ознак вибуху немає. За словами прем'єр-міністра Петтері Орпо, безпека постачання Фінляндії в порядку, а ситуація з безпекою стабільна.

Відео дня

Національне бюро розслідувань Фінляндії розпочало досудове розслідування. Попереднє вивчення вже показало, що пошкодження труби є техногенним і це підтверджує версію про акт диверсії.

Президент Фінляндії Саулі Нііністьо обговорив ситуацію з Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. НАТО зобов'язалася допомагати розслідувати цей інцидент.

Трохи матчастини: газопровід Balticconnector – перший підводний газопровід, що з'єднує газові ринки Фінляндії та Естонії. Газопровід завершили у грудні 2019 року. Він коштував 250 млн. євро, з яких допомога ЄС покрила 75%. Може транспортувати 7,2 млн. куб. м газу на добу або 2,6 млрд. куб. м. на рік. Його прокладено на дні Фінської затоки, має довжину 77 км. Внутрішній діаметр труби 500 мм. Труба – сталева, з товщиною стінки 15,9 мм. Трубопровід захищений обетонованою оболонкою та шаром гальки товщиною в метр.

Газопровід має реверсивне виконання. Це дозволяє транспортувати газ між Естонією та Фінляндією в обох напрямках в залежності від того, де бракує газу, а де його надлишок. Для прикладу, скраплений природний газ, який доставляється танкером-метановозом до фінського LNG-терміналу Inkoo, регазифікується там і потім транспортується через Balticconnector до Естонії.

У Фінляндії підозрюють, що за пошкодженням стоїть Росія

На основі матеріалів фінських ЗМІ можна зробити кілька висновків. Неофіційно керівництво Фінляндії та командування Сил оборони Фінляндії підозрюють, що за пошкодженням стоїть Росія. Підозрюваний є, але визначити винуватця буває складно. У вівторок офіційні представники Фінляндії та Естонії відмовилися коментувати питання, хто або яка сторона стоїть за диверсією: "Перш ніж робити висновки, ми спочатку хочемо ретельно дослідити це питання. Саме так діють західні конституційні держави".

Можливо, що розслідування не надасть чітких доказів, які вкажуть на злочинця. Тим не менше, очевидно, що трубний саботаж ідеально вписався б у російський сценарій.

РФ показує Фінляндії та Естонії, що НАТО не є ефективним захистом

Пошкодження трубопроводу завдає обмеженої економічної шкоди як Фінляндії, так і Естонії. Однак скоєне є потужним інструментом в інформаційній війні. Росія демонструє, що попри поразки на українському фронті, вона все ще здатна діяти жорстоко та ефективно на багатьох напрямках. Перш за все, вона показує Фінляндії та Естонії, що НАТО не є ефективним захистом.

Ще один момент: норвезькі сейсмологи зафіксували підземні поштовхи на морському дні Балтики в ніч на 8 жовтня. Сейсмічні хвилі спостерігалися біля газопроводу о 1:20 за фінським часом. Норвежці вважають, що це був "ймовірний вибух". За даними норвезького сейсмологічного товариства Norsar, вибух мав магнітуду 1,0, тобто був настільки малий, що його важко спостерігати на фінських сейсмологічних станціях.

Керівник польської Rochan Consulting Конрад Музика вказує на російське гідрографічне судно "Сибіряков", який був одним із кораблів ВМФ Росії, помічених поблизу місця вибуху газопроводу "Північний потік" за кілька місяців до диверсії на трубопроводі восени 2022 року.

Прем'єр-міністр Петтері Орпо і Президент Саулі Нііністьо не висловили позицію щодо того, чи причетна Росія до пошкодження газопроводу та ВОЛЗ.

"Почерк" диверсії – такий самий, як і у випадку з "Північними потоками"

Отже, підсумовуючи, можна сказати:

  1. "Почерк" диверсії – такий самий, як і у випадку з "Північними потоками". Факт перебування розвідувального корабля Балтфлоту поблизу зони диверсії промовисто говорить сам за себе.
  2. Спільні зусилля НАТО та ЄС по захисту критичної інфраструктури, "освячені" на початку 2023 року на найвищому рівні (Єнс Столтенберг та Урсула фон дер Ляєн) через створення відповідної робочої групи обох блоків, очевидно, виявились недостатніми. Створена "інфраструктура протидії" деструктивній підводній активності поки що є неефективною. Євросоюз був достатньо інертним, мляво реагуючи на агресивні дії РФ у Чорному морі після 2014 року – окупації Криму, мілітаризації регіону та посиленні російського домінування в ньому. Лише підрив трьох з чотирьох ниток газопроводів "Північний потік" в найбільш навантаженому і насиченому морським трафіком Балтійському морі, як морі ЄС, стимулював прискорення появи оновленої Стратегії морської безпеки, де міститься чітка і правильна оцінка: "Атаки 2022 року на трубопроводи Nord Stream у Балтійському морі, присутність несанкціонованих безпілотних транспортних засобів навколо морських об’єктів у Північному морі та повторювані гібридні та кібератаки, спрямовані на морську інфраструктуру, вимагають від ЄС посилити свої дії та захистити критичну інфраструктуру...". Оцінка чітка і правильна, а ефективного механізму протидії загрозам так і не створили.
  3. Росія здійснила означену диверсію задля зондажу реакції НАТО, ЄС, національних компетентних органів, а також вивчення їх поведінки та заходів, які будуть вживатися.
  4. Диверсія, на додаток до подій на Близькому Сході, розпорошує увагу Альянсу та Єврокомісії, оскільки вона відбулась в морі, де домінують НАТО та ЄС, і додатково відволікає увагу від України.
  5. Очевидно, що цим інцидентом дії Росії не обмежаться, далі може бути Північне море та Північна Атлантика, а також Середземне море.
  6. НАТО та політичним лідерам країн-членів Альянсу варто відмовитись від практики ухиляння публічної ідентифікації російського авторства диверсій (як це має місце у випадку "Північних потоків") задля уникнення ескалації. Подібна практика лише заохочує Росію до подальших дій, оскільки розцінюється як прояв слабкості Заходу.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"