Доцент Університету державної фіскальної служби України Андрій Гмирін переконаний, що монетарні інструменти, які допомагають провідним державам світу рятувати свою економіку від наслідків пандемії COVID-19, в Україні можуть не спрацювати. Причина у відсутності з боку Уряду комплексного й системного підходу до їх застосування.
Свої роздуми експерт виклав в серії авторських блогів на Ліга.net.
Андрій Гмирін аналізує монетарну політику держав Європи, США, Азії та порівнює її з українськими реаліями. Він підкреслює, що майже всі країни застосовують схожі методи стимулювання економічного розвитку. Зокрема, використовують механізм зниження облікових ставок центральних банків, запроваджують програми рефінансування банків з акцентом на малий бізнес, пропонують підприємцям дешеві кредити, здійснюють валютні інтервенції тощо.
Зниження процентних ставок
Так, протягом I півріччя переважна кількість центральних банків країн ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), куди входить 36 держав, пом'якшили відсоткову політику. Медіанне значення зниження ставки склало 25 б. п.
Можливості зниження облікових ставок в цих країнах обмежені, адже вони й до пандемії наближалися до нуля, зазначає експерт. Наприклад, у США, Великобританії, Австралії, Швеції, Ізраїлі ці показники становлять трохи більше 1%. Україна теж рухається цим шляхом. Для підтримки економіки Національний банк України (НБУ), починаючи з 12 червня 2020 року, знизив ключову облікову ставку на 200 б. п. - до 6%.
Андрій Гмирін нагадує, що низька облікова ставка зазвичай стимулює кредитування економіки та населення, відтак жвавішає внутрішній попит, покращуються економічні показники. Але при цьому зростає та інфляція.
"Так, кредити подешевшають, але депозити постраждають, - говорить науковець вже про Україну. - До того ж нам не варто чекати швидкого падіння процентної ставки по довгострокових кредитах. Річ у тому, що кредитні портфелі в основному вже сформовані, і переглядати їх банки навряд чи стануть. Інша справа – «короткі кредити», на термін до 2 тижнів, тут здешевлення буде досить швидким і приблизно на 2%. В цілому від зниження облікової ставки НБУ населення, радше, виграє, ніж втратить».
Водночас А. Гмирін наголошує, що Україна має сировинну спеціалізацію виробництва, тому сьогодні не так важливо, яка процентна ставка всередині країни. Достатньо впасти світовими цінами на сировину - скоротяться доходи експортерів, погіршиться платіжний баланс, неминуче знеціниться національна валюта, зростуть ціни тощо.
На думку експерта, уникнути цих ризиків можливо, якщо припинити розглядати облікову ставку, як засіб боротьби з інфляцією, переглянути саме поняття інфляції, а головне - налагодити взаємодію Кабміну, НБУ і Верховної Ради й виробити комплексний підхід до розв'язання проблеми. Потрібна розробка промислової та інвестиційної політик країни й законодавчі зміни, - переконаний Андрій Гмирін.
Кредитна політика
В період кризи провідні країни світу успішно використовують кредитну підтримку бізнесу через рефінансування банків. Подібна програма вже випробувана Федеральною резервною системою (ФРС) США, Банком Англії. В Австралії банки протягом півріччя зможуть запозичувати у Резервного банку суми, які складають до 3% кредитного портфеля компаній і домогосподарств. У Європейського центрального банку рефінансування кредитів малому бізнесу здійснюватиметься на 25 б. п. нижче ставки за основними операціями. Канада запустила нову кредитну лінію, за якою фінансові компанії можуть запозичувати у Банка Канади, запропонувавши в якості застави досить широкий спектр активів, в тому числі - іпотечні кредити.
А що ж робить Україна? Андрій Гмирін перераховує низку урядових і законодавчих рішень, які мали б полегшити життя, насамперед, малому й середньому бізнесу в умовах пандемії. Так Національний банк України прийняв постанову про полегшення реструктуризації кредитів позичальникам, котрі стикаються з фінансовими труднощами через вплив COVID-19. А Верховна Рада прийняла закон, який забороняє порушувати нові справи про банкрутство юридичних осіб за позовами кредиторів. Ця заборона стосується справ, розпочатих від початку карантину й упродовж 90 днів після його завершення. Також парламент звільнив позичальників від сплати штрафу за затримку в погашенні банківського кредиту, якщо ця затримка прив’язана у часі до карантину.
У лютому стартувала широко розрекламована урядова програма пільгового кредитування малого та середнього бізнесу "5-7-9%". За даними Мінфіну, станом на 20 липня 2020 року вітчизняні банки видали 1250 кредитів на загальну суму 1,775 мільярда гривень. При загальному запланованому Урядом обсязі ‒ 5 млрд грн. У червні Кабінет Міністрів зняв обмеження по максимальній сумі кредиту за цією програмою і розширив доступ підприємців до неї.
Попри амбіційні цілі й гучні заяви, більшість цих кроків виявилися далекими від реалій економічного життя, а тому й малоефективними, констатує науковець. Малий бізнес, який міг стати локомотивом економіки, через свою низьку платоспроможність обмежений в можливостях отримати цей кредит. Фінустанови не надто зацікавлені у видачі пільгових кредитів, оскільки на цьому не можна заробити. До того ж банкіри побоюються, що держава не поспішатиме компенсувати їм з бюджету процентні ставки, адже виконання поточного держбюджету під питанням.
"Вважаю, є сенс розширити дію пільгового кредитування під 5-7-9% на весь бізнес, - пишеА. Гмирін. - Оскільки під неї вже виділено фінансування, вона дозволила б уберегти від ризиків решту малого й середнього бізнесу. Так, ця програма дуже складна для банків в питанні управління кредитним портфелем. Держава зобов'язується лише компенсувати банку різницю між ринковими й пільговими відсотками. А ризики з обслуговування і повернення кредиту банк бере на себе. Тому й не поспішає кредитувати потенційних боржників. А це переважно малий і середній бізнес, який найбільше постраждав унаслідок карантину. І це при тому, що внесок малого і середнього бізнесу в ВВП України близько 55%!"
Андрій Гмирін погоджується, що на тлі все ще потужних (попри удар пандемії) економік США, Європи, Китаю антикризові можливості України є скромними. До того ж наша країна змушена кредитуватися у МВФ, а за прогнозами фахівців Фонду, Україна вийде на докризовий рівень виробництва лише у 2023-2024 роках.
"Мене, як дослідника системних явищ у вітчизняній економіці, найбільше турбує, що на противагу урядам інших країн наш Кабінет міністрів досі не затвердив національний план антикризових заходів. А дії з управління кризою нагадують гасіння пожежі. Приклади успішних країн свідчать: інструменти монетарної політики максимально ефективні, коли вони працюють стабільно - до кризи, під час і після неї. Отже сьогодні, як ніколи раніше, український уряд має аналізувати світовий досвід й застосовувати комплексний підхід до управління економічними процесами й системами. Нагадаю, що в середені червня ми з колегами-експертами пропонували Кабінету міністрів України низку ініціатив для доопрацювання "Програми стимулювання економіки для подолання наслідків COVID-19" "Економічне відновлення. Але вона й досі не затверджена", - підсумовує Андрій Гмирін.
