Європейське мито СВАМ загострює її та пришвидшує руйнівні наслідки проблеми інвестиційного дефіциту. Останні 15 років ЄС користувався майже нульовою вартістю капіталу, а Україна – ні, тож вимагати від обох сторін однакового темпу декарбонізації за однакових правил означає ігнорувати цю асиметрію. Саме тому CBAM і фінансування декарбонізації мають розглядатися комплексно. Про це пише директор GMK Center, голова Комітету промислової екології EBA Станіслав Зінченко.
"Наші ранні оцінки підтвердилися: CBAM – це жорсткий торговельний бар’єр. Для українських виробників довгого прокату і сталевих напівфабрикатів конкурентоспроможність на ринку ЄС уже помітно знизилася. І це не вузькогалузева проблема, адже металургія формує 7,2% ВВП України, з ланцюгами постачань включно", - зауважив експерт.
Він нагадав, що CBAM є частиною кліматичної політики Євросоюзу, тож якщо Україна серйозно налаштована на вступ до ЄС, її промисловість однаково зіткнулася б із вимогами декарбонізації.
"Але ключове питання – як саме. Інші країни Східної Європи, зокрема Польща, отримали колосальні інвестиції під час своєї інтеграції. Україні пропонують ті самі регуляторні вимоги, але без фінансового супроводу. Російська агресія знищила інвестиційне вікно. До війни кожен великий металургійний комбінат мав дорожню карту декарбонізації. Сьогодні ці проєкти заморожені, і не лише через війну, а й через зростання цін на енергоносії, що зробило їх фінансово нежиттєздатними", - наголосив експерт.
Водночас він підкреслив, що відтермінування CBAM – не панацея, але це дало б необхідний час, і юридична можливість надати таке відтермінування в ЄС була. Але у Єврокомісії порахували, що вплив екомита на Україну складе всього 0,01% - в той час, як, за оцінками аналітиків GMK Center, Україна до 2030 року може втратити 2,1% ВВП.
"Рішення, ухвалене на основі хибних даних, не може бути коректним, тож звіт Єврокомісії потребує перегляду. Ціна помилки надто висока, щоб спиратися на некоректну арифметику. Адже вже у 2029–2030 роках ми ризикуємо втратити два з п’яти діючих металургійних заводів", - наголосив Зінченко.
Він пояснив, що у своїй основі CBAM лише загострює та пришвидшує руйнівні наслідки проблеми інвестиційного дефіциту. Останні 15 років ЄС користувався майже нульовою вартістю капіталу, Україна – ні. Вимагати від обох сторін однакового темпу декарбонізації за однакових правил – означає ігнорувати цю асиметрію. Саме тому CBAM і фінансування декарбонізації мають розглядатися комплексно, впевнений експерт.
"Ukraine Investment Framework у межах Ukraine Facility передбачає лише €9,3 млрд прямих грантів і €7,8 млрд кредитних гарантій. І це на всю промисловість та енергетику. Цього критично мало. Тільки на відновлення енергосектору потрібно приблизно €70 млрд. Без доступної низьковуглецевої енергії "зелена" сталь неможлива. Згідно з нашими розрахунками, на декарбонізацію наявних потужностей гірничо-металургійного комплексу потрібно додатково €12 млрд. Питання просте: де бізнес має взяти ці гроші? Доки відповіді немає, Україні потрібне відтермінування CBAM. Юридичні підстави існують. Наші розрахунки та фактичні дані падіння експорту в перші місяці 2026 року їх підтримують. Бракує лише політичної волі визнати, що первинна оцінка була неточною і потрібне нове термінове рішення!", - резюмував експерт.
