У Міністерстві охорони здоров`я України констатують відсутність тенденції до покращання стану здоров’я дітей в останні роки.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі МОЗ.

Як відзначають у міністерстві, захворюваність серед дітей 0-17 років у 2008 році становила – 1333,6 на 1000 дітей, у той же час цей показник у 2003 році був 1175,46 на 1000 дітей.

Відео дня

За даними МОЗ, рівень захворюваності серед дітей 0-17 років значно більший у міських дітей (у 2008 р. - 1501,9 на 1000, 2003 р. - 1343,8 на 1000), ніж у сільських – 1037,34 (2003 р. - 875,5 на 1000 дітей).

Водночас у міністерстві відзначили, що нижчий показник захворюваності сільських дітей не відображає дійсного стану їх здоров’я. Це свідчить про недостатній матеріальний стан сімей, які проживають у сільській місцевості; недостатню соціальну свідомість батьків у ставленні як до власного здоров’я, так і до здоров’я дітей, обмежений доступ до медичної допомоги.

Однією з головних причин такої негативної динаміки показників стану здоров’я дітей та молоді в Україні в МОЗ називають спосіб життя, який у структурі чинників впливу на формування стану здоров’я складає 50%.

Зокрема, за останні 5 років зросли показники захворюваності та поширеності хвороб дітей шкільного віку (7-14 років) на 8,5%. За результатами соціологічного опитування учнів 15-16 років, 25% опитаних вживали алкоголь раніше 13 років, 20-25% юнаків різного віку і різних закладів вперше починали тютюнопаління в 11 років і раніше. Серед дівчат 25-40% вперше починали курити у 14-15 років, наркотики вживали 8-26% серед 13-16 річних учнів та студентів.

Крім того, у МОЗ поінформували, що за результатами опитування, лише у 35-45% опитаних добовий режим харчування був близьким до рекомендованого, 10-35% не вживали овочів і фруктів або їли ці продукти 1 раз на тиждень.

50% опитаних практикували фізичну активність лише 0,5-1 годину на тиждень, 75% на перегляд телепередач витрачали щодня в будні 1-4 години, 65-90% проводили за комп’ютером 0,5-3 години.

На думку директора Департаменту материнства, дитинства та санаторного забезпечення Раїси МОЇСЕЄНКО, ця проблема не є суто медичною і її вирішення потребує міжсекторального підходу і зусиль усіх суміжних служб.