З 3 по 8 травня в ефірі “1+1” триває благодійний марафон «Ти не один» для збору коштів на придбання засобів індивідуального захисту для медичних працівників. Протягом марафону канал “1+1”, об’єднавшись з ведучими та зірковими учасниками марафону, у соціальних мережах розпочав ініціативу #лікарютинеодин, щоб познайомити вас з сучасними героями - українськими медиками, які сьогодні рятують життя хворим на Covid-19.
Одна з героїнь соціальної ініціативи - черговий лікар-інфекціоніст Рівненської центральної міської лікарні Вікторія Роговська розповіла про те, як змінилося її життя та робота з настанням пандемії Covid-19, які найперші вона сьогодні слова чує від пацієнтів, та що допомагає лікарям знаходити мотивацію і моральні сили.
Вікторіє, як змінилася ваша робота вашої лікарні з настанням пандемії коронавірусу?
Зараз ми працюємо інтенсивніше, і більшу кількість годин. Як черговий лікар, я працюю з 4 години вечора до 8 ранку. На нічній зміні я працюю одна, а вдень у лікарні знаходиться 5 стаціонарних лікарів. Якщо раніше можна було хоч трішки відпочити протягом зміни, то зараз такої можливості взагалі немає. Сьогодні моя зміна починається так: ми заходимо у відділення, повністю вдягаємось у захисні комбінезони окуляри, щитки, респіратори, дві пари рукавичок і бахіли. І фактично цілий день, поки ми не обійдемо всіх пацієнтів, не оглянемо нових, не зайдемо до всіх хворих, ми костюми не знімаємо. Лікарня зараз поділена на “чисту” і “брудну” зону. Як правило, тільки о 2-3 ночі ми вже можемо зняти костюм, прийняти душ і зайти в ординаторську - це чиста зона, щоб хоч трішки відпочити та поїсти.
Чи є у вас труднощі з доїздом до роботи?
Вранці у нас ходять тролейбуси. Але мені не дуже зручно так добиратися до роботи, тому що треба ще потім йти 20 хвилин пішки до лікарні. Але є волонтери, які об’єдналися у групи “підвези медика”, тому часто можуть підвезти до роботи. Зараз з’явилися спецрейси, які курсують містом. Але якщо так сталося, що я не встигла на тролейбус, або не змогла зловити на зупинці “попутку”, то йду додому пішки - це десь півтори години часу.
Як ваша родина реагує на те, що зараз ви знаходитись у найпершій групі ризику зараження на covid-19?
Я сама виховую доньку, їй вже 12 років. Живу з донькою, мамою та кицькою. Якщо раніше я просто йшла на роботу і особливої уваги до цього не було, то сьогодні всі мене проводжають. Мама обов’язково перехрестить, запитає, чи нічого я не забула взяти - маску, їжу, воду. На порозі всі мене обіймають, цілують і відправляють на роботу. А потім у такому ж складі всі зустрічають після чергової зміни, навіть кицька.
Мріяли з дитинства стати лікарем?
Ні, я взагалі не мріяла стати лікарем і не планувала пов’язати своє життя з медициною. У мене в родині не було жодного лікаря. Я хотіла бути дизайнером, тому що з самого дитинства любила шити одяг всім лялькам. Але моя мама дуже мріяла бути лікарем, і після 9 класу вона вмовила мене вступити до медичного коледжу у Рівному на медсестринство. Вже на першому курсі мені стало подобатися навчання, було цікаво. А після трьох років коледжу моя одногрупниця Яна мотивувала мене разом з нею йти вступати до медичного інституту. Я їй до сьогодні дуже вдячна, бо завдяки їй я стала лікарем. Цікаво, що моя подруга так і не вступила, тому що конкуренція за державне місце була дуже великою. А я, порадившись з мамою, залишилася навчатися на контракті. З того часу моє життя і змінилося.
Що найскладніше у вашій роботі сьогодні?
Насправді, всі випадки захворювання тяжкі. Найважче, коли ти спілкуєшся з людиною, приймаєш її, оглядаєш, призначаєш лікування, а потім через деякий час дізнаєшся, що вона померла. Всі пацієнти запам’ятовуються. Я до сих пір пам’ятаю всіх, кого приймала і лікувала. Коли пацієнти приїжджають до нас, вони дуже хвилюються, налякані, не знають, що робити. А наша задача - детально розповісти про хворобу, про лікування, заспокоїти та надати якомогу більше інформації. Тому, як правило, перша фраза, яку я чую від пацієнта: “Дякую, лікарю, що мене заспокоїли”.
Що морально підтримує вас у такій стресовій роботі сьогодні?
Взагалі, я - оптимістка по життю. Сьогодні як ніколи пам’ятаю, що у мене є заради кого жити і працювати. Перш за все, це моя дочка, тому що я у неї одна. Стала помічати такі дрібниці, які здавалися взагалі неважливими раніше. Наприклад, коли я приходжу додому невиспана, втомлена і фізично виснажена після зміни, найперше, я відчуваю - запах свіжого повітря, а не хлорки у відділенні. А ще у мене є чудовий антистрес - кицька. Здається, він знімає моє виснаження. Також останнім часом дуже багато телефонують друзі, знайомі, однокласники і одногрупники, з якими ми роками не спілкувалися. Кажуть слова підтримки і дізнаються, як справи, пропонують допомогу. Мене це дуже надихає.
Долучитися до благодійного марафону “Ти не один” та допомогти українським медичним працівникам можна до 8 травня включно. Надсилайте смс зі словами підтримки лікарям на номер 88001. Вартість одного благодійного повідомлення складатиме 20 грн – чим більше повідомлень, тим більше підтримки. Послуга доступна лише для абонентів передплаченого мобільного зв’язку Київстар, Vodafone, lifecell та абонентів 3Mob. Окрім того, вже зараз і до 8 травня можна зробити благодійний внесок на будь-яку суму онлайн 24/7 на сайті Української Біржі Благодійності підтримавши проект "Ти не один" або здійснити переказ за реквізитами:
МБФ "Українська Біржа Благодійності"
ЄДРПОУ: 38005762
Банк Кредит Дніпро р/р UA753057490000002600730669803
Призначення: Благодійний внесок Ти не один
Усі кошти надійдуть Українській біржі благодійності, яка спільно з Громадською платформою РазомUA організують придбання засобів для захисту лікарів. У режимі реального часу інформацію про потреби опорних лікарень можна побачити на карті партнерів. Громадська платформа РазомUA спільно з МОЗ акумулює цю інформацію.
Першим внеском у рамках марафону стали кошти телеканалу «1+1», зібрані від голосування та продажу реклами під час фіналу «Голосу країни-10» - 627 407 гривень.
