Психологи вже давно знають, що самотність веде до цілої низки психічних і соматичних захворювань. Але раніше вважалося, що ця небезпека загрожує в основному людям у похилому і старечому віці.
Читайте такожСамотність шкодить імунітету
І ось тепер з'ясовується, що проблема самотності зовсім не є виключно долею людей похилого віку, передає Бі-бі-сі. Є принаймні три пікових періоди в житті людини, коли вона може відчувати себе самотньою і особливо нещасною - у віці між 25 і 30 роками, після 50 років і після 80 років.
Група американських дослідників на чолі з геріатром і нейропсихіатром Діліпом Джесте з університету Сан-Дієго проаналізувала дані про стан психічного та фізичного здоров'я 340 жителів графства Сан-Дієго віком від 27 років до 101 року. Вони дійшли висновку, що самотність є найбільш серйозною небезпекою для людей у віці 80 років і старше, але і більш молоді люди стикаються з цією проблемою.
Вчені не можуть з упевненістю назвати причину цього явища, але припускають, що воно пов'язане з рівнем стресів, характерних для цих вікових груп.
"Люди старші 25 років часто проходять через період прийняття важливих рішень, які визначають хід всього подальшого життя. Дуже часто стрес, пов'язаний з цим, заснований на заздрості до однолітків і почуття провини за неправильно прийняте рішення", - говорить Діліп Джесте.
За його словами, таким стресом у людей старших 50 років може бути "криза середнього віку", коли людина починає усвідомлювати свою смертність.
У дуже похилому віці люди стикаються з такими стресами, як різке погіршення здоров'я, поява ознак деменції, втрата близьких і друзів.
Ці тривожні результати можуть мати серйозний вплив на розвиток геронтології і психології в цілому. Вони фокусують увагу дослідників на поки що мало відомому співвідношенні між психічними стресами різних видів і психічними і соматичними станами.
Цікаво, що це ж дослідження виявило і несподіваний позитивний момент. Виявилося, що ті люди, які володіють високим інтелектуальним і соціокультурним рівнем, набагато менше страждають від самотності. Очевидно, вони здатні виробляти поведінкові стратегії, які допомагають їм протистояти стресам - це здатність до співпереживання, прагнення культивувати соціальні зв'язки, схильність до роздумів і рефлексії.
