КСУ визнав неконституційним "мовний закон" / фото УНІАН

Конституційний Суд України визнав закон «Про засади державної мовної політики» таким, що не відповідає Основному закону.

Як повідомляє Відділ комунікацій Конституційного Суду України та правового моніторингу, таке рішення було прийнято сьогодні, 28 лютого.

Зазначається, що КСУ ухвалив зазначене рішення у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції вказаного закону від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами.

Відео дня

«Конституційний Суд дійшов висновку, що порушення конституційної процедури розгляду та ухвалення проекту закону № 9073 під час його прийняття в цілому на вечірньому пленарному засіданні Верховної Ради 3 липня 2012 року мали системний характер та істотно вплинули на остаточний результат його прийняття. Викладене є підставою для визнання закону неконституційним згідно з частиною першою статті 152 Конституції України», - йдеться у повідомленні.

У Рішенні № 2-р/2018 Суд зазначив, що суб’єкт права на конституційне подання обґрунтовує неконституційність закону не тільки порушенням конституційної процедури його розгляду та ухвалення, а й невідповідністю Конституції України змісту самого закону.

«Однак дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами є однією з умов легітимності законодавчого процесу, у випадку її порушення конституційному контролю підлягає не зміст закону, а встановлена Конституцією України процедура його розгляду та ухвалення», - наголошується в повідомленні.

Читайте такожУ Конституційному суді України обрали нового голову

Отже, КСУ вирішив визнати неконституційним закон «Про засади державної мовної політики“ від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами. А в свою чергу закон «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами, що визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення.

Зазначається, що рішення Конституційного Суду є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Суддя-доповідач у справі – Ігор Сліденко.

Зокрема, в мотивувальній частині рішення КСУ зазначив, що процедура розгляду та ухвалення оспорюваного закону «відбулася за сукупної дії таких обставин: відсутність підготовленого до другого читання проекту закону № 9073 у вигляді порівняльної таблиці, а також висновку комітету щодо нього під час його розгляду та ухвалення; включення проекту закону № 9073 до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради без зазначення його повної назви, реєстраційного номера, редакції та ініціаторів внесення; відсутність обговорення проекту закону № 9073 у другому читанні; позбавлення народних депутатів України права на розгляд Верховною Радою поданих ними поправок та пропозицій до проекту закону № 9073; перебування парламентаріїв під час ухвалення даного законопроекту на місцях, які унеможливлюють особисте голосування; блокування народними депутатами виступаючих, фізичне перешкоджання голосуванню під час ухвалення цього документа у залі засідань парламенту, що завадило народним депутатам особисто голосувати; голосування одних народних депутатів України картками інших».

На думку КСУ, сукупність наведених обставин вказує на те, що Верховна Рада порушила процедуру розгляду та ухвалення законопроекту № 9073, визначену положеннями частини третьої статті 84, частини першої статті 93 Основного закону, що також ставить під сумнів дотримання вимог, передбачених статтею 91 Конституції України.

Як повідомляв УНІАН, 14 грудня 2016 року КСУ завершив у відкритій частині пленарного засідання слухання справи щодо відповідності Конституції закону «Про засади державної мовної політики» і перейшов до закритої частини.

Справу за відповідним конституційним поданням 57 народних депутатів суд розглядав у формі усного слухання 13-14 грудня.

Подання про конституційність закону, відомого як «мовний закон» Ківалова-Колесніченка, надійшло до КСУ в липні 2014 року; у жовтні було відкрито провадження у справі про його відповідність Конституції.

Довідка УНІАН. Закон «Про засади державної мовної політики» набрав чинності 10 серпня 2012 року. Ним передбачено, що в 13 регіонах України російська мова отримує статус регіональної, який практично прирівнює її до державної. Закон дозволяє використовувати в офіційному діловодстві не українську мову, а ту, якою у конкретному регіоні розмовляє не менш як 10% жителів. Свого часу прийняття закону викликало хвилю протестів по всій Україні. Опозиція заявляла, що закон прийнято з істотними порушеннями. Верховна Рада 23 лютого 2014 року визнала таким, що втратив чинність, закон про основи державної мовної політики від 3 липня 2012 року. Однак тодішній в. о. президента України і голова Верховної Ради Олександр Турчинов відмовився схвалити скасування цього закону.