Під час «прямої лінії» Володимир Путін пообіцяв Україні «тяжкі наслідки для української державності» в разі спроби звільнити Донбас. Важливо з’ясувати, чому взагалі ця фраза з’явилася, тому що від цього залежить, що саме в неї Путін вкладав і що може бути далі.

Всі розуміють, що основою врегулювання ситуації на Донбасі буде дипломатія і дотискання Росії

Якщо оцінювати ці слова, з точки зору здорової логіки, то цілком очевидно, що і всі ми, і наші західні партнери, і будь-яка нормальна людина розуміє, що Україна не піде на жодні масштабні наступальні операції, не буде зараз брати воєнною силою Донецьк і Луганськ. Адже ми прекрасно уявляємо, наскільки ця територія укріплена, і які там будуть жертви серед мирного населення. Діяти так ми не готові.

Відео дня

Всі розуміють, що основою врегулювання ситуації на Донбасі буде дипломатія і дотискання Росії.

Якби Росія сприймала ситуацію так само, як ми і весь світ, ця заява Путіна ставала б дуже тривожною. Адже все це нагадує німецьку політику напередодні 1 вересня 1939 року щодо Польщі — тоді теж говорили, що, якщо Польща наважиться на якісь агресивні дії, це матиме для неї серйозні наслідки. Після того відбулася атака німців на самих себе — обстріл німецького військового об’єкту, за чим послідувало реальне вторгнення німців, нібито спровоковане Польщею.

Путін поводиться абсолютно так само, як колись Гітлер

Якби все було так, то така заява російського лідера тягнула б за собою не тільки погрозу, а й готовність її втілити в життя. Інакше навіщо робити достатньо провокативні заяви, які не додадуть Путіну авторитету, принаймні на міжнародному рівні? У самій Росії, мені здається, це вже мало що змінить, не додасть ні «плюсів», ні «мінусів» російській владі. Але — це дасть Україні чимало аргументів, щоб говорити про те, що Путін поводиться абсолютно так само, як колись Гітлер.

Другий момент, про який ми забуваємо, а він відкриває зовсім інший пласт пояснення цих слів. Тоталітарні лідери весь час чекають, що на них і їхню країну мають напасти. Згадайте інші заяви, які роблять у Росії «для внутрішнього вжитку»: «Нас оточує озлоблена Гейропа і НАТО!», «Вони хочуть нас атакувати  і знищити останню найбільшу країну-цивілізацію!» (так, вони себе вважають окремою цивілізацією, зі своєю місією і тому подібним…). Це збочення вже вкорінилося у російських мізках. Росіяни вірять, що на них хочуть напасти. Вони вірять, що, якби не їхня здатність показати кулак та махати ядерною зброєю, то вже сьогодні б американські танки з української території, з українськими прапорами та темношкірими танкістами вже б просувалися з Харкова на Воронеж.

Це не тільки психопатія посполитих, звичайних росіян. Це — психопатія найвищого керівництва, яке дійсно очікує атак на РФ.

Проте в Росії розуміють, що сама Україна не може розпочати серйозну бойову операцію. Але, не знайшовши спільної мови з Трампом, у Росії є святе переконання в тому, що американці можуть стимулювати такий наступ.

Погрози Путіна також є способом самозахисту і самоствердження

Більше того, їх зараз тривожить не стільки «ДНР» і «ЛНР», які вони все одно рано чи пізно здадуть разом із їхніми лідерами , скільки їх тривожить цілісність власної держави — Росії. Адже в Росії, через її завищену самооцінку, постійно очікують атаки на себе. Коли вони риють окопи, встановлюють укріплення на кордоні з Україною, причому не тільки наступального, а й оборонного характеру, це теж є ознакою шизофренії і психопатії — вони очікують наступу нехай не самих українців, але натівців чи американців з української території.

Ці погрози Путіна також є способом самозахисту і самоствердження — мовляв, «тільки-но спробуйте хоча б на крок просунутися, ми дамо у відповідь такий удар!».

Риторика, яку ми зараз чуємо від Путіна — не нова. Все це ми вже чули і від Сталіна, і від Хрущова, і від Брежнєва. Були такі самі слова: «Тільки-но спробуйте посягнути на нашу територію!». Хочу в даному випадку Крим та Донбас взагалі-то й територія не їхня, а українська.

До того ж, даною заявою Росія вкотре підтвердила, що саме вона окупувала частину сходу України, і саме вона є учасником конфлікту.

Загалом, я більше схильний вірити версії, що ці слова Путіна є наслідком внутрішньої психопатії. Це просто прорив назовні, по Фрейду.

Проте Україні цю фразу Путіна треба використовувати якомога активніше в нашій пропаганді та зовнішній політиці. Але при цьому треба й готуватися до гірших варіантів, бо агресивна риторика завжди загрозлива.

Втім, очікувати чогось особливого, що могло б послідувати від Росії за цими словами, не слід. Путін — це хуліган, який сам загнав себе у глухий кут, він грозиться всьому світові кулаками і відбивається від тих, хто на нього не те, що посягати, але навіть уваги звертати не хоче.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із міжнародних питань, колишній народний депутат України