Франція обрала нового президента — Емануеля Макрона. Другий тур голосування на президентських виборах — це голосування не стільки за когось, скільки проти когось. От і Макрон у другому турі виборів здобув голоси за рахунок усіх противників Марін Ле Пен.

Якою буде зовнішня політика Емануеля Макрона, багато в чому залежатиме від того, чи зможе його політична сила — рух «Вперед!» — сформувати уряд. А це поки що виглядає доволі сумнівним.

Чому політичній силі Макрона буде важко виграти на парламентських виборах, які відбудуться уже в червні, буквально, за місяць? Виборча система у Франції суто мажоритарна, причому в два тури голосування. Тож, аби виграти мажоритарний округ, потрібно набрати більше половини голосів усіх виборців, що висловлять свою позицію. З одного боку, це обмежує кандидатів від «Національного фронту» Марін Ле Пен, бо в другому турі вони, здебільшого, будуть програвати, через, знову ж таки, негативну мотивацію виборців. Але, з іншого боку, рух Макрона «Вперед!» теж не має сильних кандидатів у мажоритарних округах, оскільки його політична сила ще дуже молода, створена фактично під час цієї президентської кампанії. За таких умов ще можна якось вивести в президенти лідера такої політичної сили, але для того, щоб виграти в багатьох мажоритарних округах, потрібно мати там сильних кандидатів. А їх ще просто не було в русі «Вперед!».

Відео дня

Тема України і «нормандського формату» може стати для Макрона програмною задачею, за яку він візьметься.

Тому, припускаю, саме на парламентських виборах у Франції відбудеться певний реванш системних політичних партії: республіканців, соціалістів тощо. І від позиції цих партій буде залежати формування майбутньої коаліції. Однозначно можна говорити, що у Франції не буде однопартійного уряду — це стало зрозуміло ще під час першого туру голосування, коли цілих чотири кандидати набрали приблизно однакову кількість голосів — близько 20%. Це означає, що, так чи інакше має, бути створена коаліція.

Отже, цілком ймовірно, що вплив Макрона на французький уряд буде незначним, а відтак новий президент Франції більше зосередиться на зовнішній політиці. В такому випадку тема України і «нормандського формату» може стати для Макрона програмною задачею, за яку він візьметься.

Крім того, ще на дебатах Макрон заявив, що виступає за оновлення Європейського Союзу, тобто нинішній стан ЄС не влаштовує його так само, як і Марін Ле Пен. Але рецепт виходу із ситуації він бачить іншим: не у скасуванні ЄС, а в його оновленні. Тому можна чекати ініціатив на рівні президента Франції Макрона щодо еволюції інтеграційного проекту в рамках Євросоюзу. Ключовими справами для нього зараз стануть переговори щодо Brexit із Великобританією, але це не означає, що він буде лідером цього процесу.

До того же, за нових обставин французько-німецьке партнерство у форматі Меркель-Макрон може отримати свіжу динаміку через поєднання досвіду, обережності і принциповості Ангели Меркель з молодечим активістським імпульсом Макрона. Можливо, це справді той тандем (якщо він складеться), який зможе оновити Євросоюз так, щоб при цьому його не розвалити. Тобто поєднання прогресивних і консервативних начал може принаймні змінити тренд розвитку ЄС з негативного, який почався з процесу Brexit, на більш обнадійливий.

Справді можна стверджувати, що Україна отримала не стільки прихильного до неї, скільки настороженого по відношенню до Росії учасника «нормандського формату».

Передумовою вступу Емануеля Макрона у світову політику стала «російська травма»: він здобув перемогу у виборах попри всі зусилля і втручання Росії у виборчій процес у Франції. Тому він має підстави насторожено ставитися до позиції Росії по світових справах, у тому числі, й до її трактування подій в Україні: війни на Донбасі та анексії Криму.

Зважаючи на це, справді можна стверджувати, що Україна отримала не стільки прихильного до неї, скільки настороженого по відношенню до Росії учасника «нормандського формату». З таким міжнародним партнером Порошенко зможе працювати і, думаю, він зробить усе можливе, аби використати мотив настороженості Макрона щодо Росії в роботі «нормандського формату». Тому заява президента Порошенка про те, що в результаті президентських виборів у Франції «Україна здобула надійного союзника», виправдана, але як очікування, а от чи стане це реальністю — доведеться перевірити.

Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці