Напередодні зустрічі президента США Дональда Трампа та лідера Китайської народної республіки Сі Цзіньпіна, багато хто почав говорити про те, що Китай не дасть можливість закінчити російську-українську війну. Давайте спробуємо подивитися, а які інтереси Китаю в цій війні?
Китай не хоче ані поразки, ані перемоги Росії. Йому потрібна слабка Росія з центром, орієнтованим на Китай. А результат цієї війни, коли обидва вважають себе переможцями - ідеальний для Китаю.
Головна червона лінія - Одеса, яка має бути українською. Бо посилення Росії на Чорному морі у відносно короткій перспективі змінить баланс сил в чорноморському басейні. А це протирічить інтересам Китаю.
Отже, нам потрібно відразу спростувати міф про Китай, який ледве не захопив Далекий Схід. Це брехня і зараз планів переселяти мільйони китайців в Сибір немає. На цьому етапі Китай робить ставку на викачування ресурсів, чому сприятиме слабкий центр і переорієнтація, як мінімум, частини крупного бізнесу на КНР. Це головна стратегія Пекіна на наступні роки. Ні про яке захоплення Зауралля мова взагалі не йде.
Водночас Росія, в силу технологічної деградації і глибокої демографічної кризи має всього два шляхи розвитку:
- або спроба технологічної диверсифікації із Заходом (умова - припинення війни і хоча б видимість гри за правилами США);
- або сповзання в абсолютний технологічний васалітет від КНР, з відповідними політичними наслідками.
Путін поки вважає, що в нього є достатньо часу, щоб виграти війну і потім спробувати диверсифікуватися.
Чи зацікавлений Китай в закінченні війни зараз (протягом півроку)? Відповідь на це питання нелінійна, як багато хто вважає.
Війна в Україні є частиною більш складної гри, де російські ресурси і технологічний васалітет є лише вагомою, але частиною. Які ще є частини цієї гри?
- безпека в Європі, яку може гарантувати Китай через тиск на РФ. В обмін на це Китай хоче розуміти правила торгівлі з ЄС, і як він буде заробляти на цій торгівлі;
- правила торгівлі з США, і як Китай буде заробляти на цій торгівлі;
- правила гри в Африці, і як Африка буде розділена між головними гравцями (США, Китай, Франція, Росія, Британія);
- правила гри в тихоокеанському регіоні, і як будуть влаштовані ці самі правила гри;
- питання ядерної безпеки і недопущення прямих воєнних конфліктів між США та Китаєм.
Це - не вичерпний, але важливий перелік питань, які впливатимуть на закінчення нашої війни. І все це, як мінімум, зараз - не поділ світу. Це - вироблення складних правил гри в світі, де два гегемони не збираються воювати (як мінімум, в наземних операціях) за своїх союзників.
І це світ, в якому на сьогодні ні США, ні Китай не пропонують струнких ціннісних концепцій.
В цілому, ми входимо в перехідний період, де, на жаль, цінності не відіграватимуть вагомої ролі, а ситуативні союзи будуть вагоміші за довготривалі домовленості.
Із плюсів - Китай і США приречені домовитися. А відтак тема України стане частиною домовленостей по Європі. Тож повторю те, що багато місяців пробую донести: без нормалізації стосунків з КНР гру гратимемо не ми, а багато в чому за нас.
