Експерти вважають, що громадяни повинні вирішувати, яким чином має обиратися Президент України, - у парламенті, чи всенародно.

Про це вони заявили в коментарі УНІАН, у відповідь на запитання "Наскільки демократичними, з точки зору світового досвіду, є вибори Президента в парламенті?".

Зокрема, Кость Бондаренко, директор Київського Інституту проблему правління ім. Горшеніна, зазначає, що значна кількість європейських країн пройшли шлях від президентської республіки до республіки парламентського типу (з ослабленими функціями Президента). Само по собі обрання Президента в стінах парламенту не носить жодного негативу, рівно ж як не може бути панацеєю від усіх бід та проблем. Те, яким чином має обиратися Президент, мають вирішувати народ, або делеговані ним парламентарії. У будь-якому випадку, цей момент принциповим здається лише для Віктора ЮЩЕНКА, а не для суспільства в цілому.

Відео дня

На думку К.БОНДАРЕНКА, парламентарії, які виступають за обмеження влади Президента, мають запропонувати такі зміни до Конституції, щоби було наочно зрозуміло: пропонована модель є більш ефективною за нинішню, більш прозорою, з більшим коефіцієнтом корисної дії.

За словами експерта, опоненти ініціаторів змін до Конституції акцентуватимуть увагу на ряді моментів, наприклад, на тому, що нинішні депутати не отримали від народу мандат на те, щоб обирати Президента у Верховній Раді. "Якщо ми живемо у демократичному суспільстві, то правила гри можна змінювати тільки цивілізованим способом. Втім, парламент має виключне право здійснювати такі зміни", - зазначає К.БОНДАРЕНКО.

Однак, політолог зазначає, що "все-таки необхідно по кожному з принципових моментів провести консультації з народом, всенародне обговорення питання. Щоби думка парламентаріїв не розходилася з думками громадян". "А головний акцент в Конституції необхідно змістити з опису відносин у політичному трикутнику Президент - Верховна Рада - Кабінет Міністрів в бік нових соціальних та суспільних стосунків - між громадянами. В такому випадку Конституція буде носити максимально конструктивний характер", - вважає директор Інституту Горшеніна.

Професор політології, науковий директор Школи політичної аналітики при НаУКМА Олексій ГАРАНЬ зауважує, що «питання виборів Президента в парламенті виникло не саме по собі, а в контексті можливого створення широкої коаліції. Якщо говорити про саме створення такої коаліції, то тут є певні стабілізуючі моменти - об’єднання зусиль під час економічної кризи".

За словами експерта, потрібно розвести 2 моменти: правовий політологічний та морально-політичний. Якщо проаналізувати із суто правової, політологічної точки зору, то таке може бути. Є достатньо стабільні країни, де Президент обирається або парламентом, або колегією, куди входять члени парламенту і представники місцевої влади. Наприклад, така система діє у Німеччині, Італії, Чехії, Угорщині тощо. А є і негативні приклади – та сама Молдова.

О.ГАРАНЬ підкреслює, що вибори Президента в парламенті – це перехід до парламентської моделі. Але критика такої моделі полягає в тому, що потрібно шукати важелі, які збалансовуватимуть можливе всевладдя парламенту. Якщо говорити про Німеччину та Італію, то це децентралізація країни, потужна роль Конституційного суду. За словами політолога, основна ж критика в тому, що "зараз більшість населення не сприймає такої ідеї і вважає, що Президент повинен обиратися прямими виборами".

На думку експерта, "буде боротьба аргументів. БЮТ і ПР говоритимуть про важливість об’єднання зусиль для подолання економічної кризи. А їх опоненти будуть наголошувати, що знову відбуваються конституційні зміни напередодні виборів без відповідного мандату виборців".

Іншими варіантами, покликаними обмежити можливості для монополізації влади однією політичною силою могли б стати: підвищення ролі КС, підвищення ролі регіонів і, можливо, створення другої палати парламенту. В усякому разі таким є європейський досвід, хоча універсального рецепту немає в кожній країні є свої особливості, відзначив О.ГАРАНЬ.

Відповідаючи на це питання, президент Центру соціальних досліджень Андрій ЄРМОЛАЄВ зазначив: «Враховуючи світовий, і зокрема, німецький досвід обрання Президента парламентом, можна сказати, що це – взагалі не питання демократичності чи недемократичності. Це питання повноважень Президента, обраного в такий спосіб. Президент, обраний в парламенті, має меншу легітимність, менший обсяг повноважень та відповідальності. Він не втручається у дії виконавчої влади, виконуючи суто представницькі функції".

Якщо Україна отримає таку оновлену політичну модель, то вона, за словами експерта, отримає інший механізм відповідальності та розподіл владних повноважень.

Водночас А.ЄРМОЛАЄВ наголосив, що "для того, щоб досягти компромісу між парламентськими фракціями БЮТ та Партії Регіонів, необов‘язково змінювати Конституцію. Це викликає несприйняття і виборців, і експертів. Якщо хочете коаліцію заради порятунку економіки – робіть, але не чіпайте Конституцію".

На думку директора Інституту Глобальних стратегій Вадима КАРАСЬОВА, "вибори Президента в парламенті не є чимось ексклюзивним та придуманим, що не відповідає формам демократії. Можна пригадати, що таким чином Президента обирають у Німеччині, Греції, Італії, Чехії та іще в багатьох країнах, і це не робить ці країни та їх політичні устрої недемократичними. Проблема в іншому – проблема в пакеті повноважень новообраного Президента і в тому, за яких умов і в якому парламенті відбуваються подібні вибори".

"В Україні це означає трудоустрій Віктора ЯНУКОВИЧА, який втомився бути в опозиції і боїться йти на відкриті вибори. Це – компенсація В.ЯНУКОВИЧУ за політичний пакт між Юлією ТИМОШЕНКО і українськими олігархами", - заявив В.КАРАСЬОВ і підкреслив, що "в європейських країнах Президент, навіть обраний в парламенті, виконує функції духовного лідера. В Україні він ще й є гарантом європейського покликання країни. При всій повазі до В.ЯНУКОВИЧА – ну який з нього духовний лідер?".

Крім того, В.КАРАСЬОВ особливо підкреслив, що "зміна конституційного устрою, зміна способу вибору Президента потребує проведення референдуму, бо обирається не Президент парламенту, а Президент країни. А наш парламент – це клуб політичних сил, який за закритими списками формується трьома-чотирма надвпливовими людьми. Фактично ці особи і вибиратимуть Президента. Це ненормально".

Крім того, за словами політолога, в Україні політична культура така, що люди хочуть обирати напряму когось одного – чи то прем‘єра, чи то президента, щоби персональну відповідальність ніс хтось один. На прикладі В.ЮЩЕНКА видно, що народ користується своєю можливістю електорально покарати Президента, якщо той не впорався із своїми обов‘язками. "При обранні Президента в нинішньому українському парламенті ми замість персональної відповідальності перед електоратом, замість Президента, отримаємо тіньове олігархічне політбюро, - говорить В.КАРАСЬОВ. - Ці люди невідомі широкому загалу, а отже – ніякої персональної відповідальності вони не нестимуть, жодних гарантій країні надати не зможуть. Вони просто закладуть країну за гарантії своїх політичних амбіцій та бізнесів".