Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що колишній біглий президент Віктор Янукович намагався "стати" президентом РФ Володимиром Путіним (отримати такі ж можливості — Ред.). А у нинішнього українського лідера Петра Порошенка, на відміну від колишнього, є опозиція, незалежна преса, яка його "кусає", альтернативні бізнеси, які він не контролює, дуже різна всередині Верховна Рада.
Як повідомляє Главред, експерт упевнений, що будь пострадянський режим в тій чи іншій мірі буде Порошенко-подібним чи Януковичо-подібним». Причиною цього, на думку Орєшкіна, є той факт, що "перестрибнути" з радянської дійсності, «де вся влада і власність належать чітко сформованій групі партійної номенклатури, до ринкового відносно вільного соціокультурного середовища, де гарантовані права особистого бізнесу, просто неможливо».
За його словами, "згідно з традиціями, поняттями і сформованим стереотипам, власністю володіє той, у кого в руках зосереджена влада". "У цьому сенсі Янукович був досить корумпованою людиною, як і Порошенко", — додав аналітик.
При цьому "на Заході була б просто неможлива ситуація, коли президент країни зберігає при собі ще і шоколадну фабрику, а в пострадянських республіках тільки так і відбувається". "У них людина, що знаходиться при владі, має потребу в грошах для купівлі лояльності інших структур, потребує лояльності силовиків, яких потрібно "підгодовувати", — підкреслив політолог.
"Тому корупційна складова відчувається в будь-яких пострадянських режимах. Будь то Молдова..., чи то Росія, чи то Україна, чи то Прибалтика... В Прибалтиці теж, хоч і меншою мірою, нові пострадянські політичні лідери так чи інакше взаємодіяли з бізнесом і надавали йому підтримку. Але чим західніше, тобто чим культура далі від більшовицької, тим легше цей перехід", — заявив Орєшкін.
"Адже навіть у Польщі деякий час зберігалися соціал-демократичні і комуністичні пережитки. Тому, якщо на Заході хтось тішився, думаючи, що в Україні прям так ось відразу виникне демократичне співтовариство, це було просто наївно. Точно також і в Росії демократична спільнота не може з'явитися відразу. Інше питання — який крен", — стверджує він.
Співрозмовник зазначив, що "крен Януковича був у бік ще більшої централізації і ще більшої олігархізації, концентрації фінансових і політичних ресурсів в руках однієї людини, назвемо це "вертикалізацією".
"А манера шукати рятівну особу в державі — це ще традиція радянських часів. Справа не в особистості, справа в системі. У Порошенка, на відміну від Януковича, є опозиція, є незалежна преса, яка його "кусає", є альтернативні бізнеси, які він не контролює, врешті-решт, у Порошенка є Рада, дуже різна всередині", — сказав експерт.
"Отже нинішня ситуація в Україні краще, ніж в путінській Росії. Хоча виборцем все це може сприйматися як бардак і безлад. Але альтернатива цьому — путінський порядок, де ручний парламент, ручна преса і незмінність влади", — пояснив політолог.
"Особисто я ніякого захвату від персони пана Порошенка не відчуваю. Але в Україні така система, що в 2019 році Порошенко доведеться брати участь у виборчій гонці, йому доведеться вибудовувати новий консенсус у відносинах між бізнес-групами, силовиками, населенням", — заявив він.
"Є вибір — або Порошенко стане єдиним лідером, як у нас в Росії Путін, що не виключено (і він буде до цього обов'язково прагнути — так влаштована система, влада завжди хоче більше повноважень для себе), або українське суспільство, розуміючи, що допустити отримання Порошенком статусу Путіна буде катастрофічно небезпечно, буде стримувати цей варіант розвитку", — вважає Орєшкін.
Аналітик стверджує, що Захід це розуміє, чітко дає сигнали Порошенку, щоб він не занадто "заривався". "Як наслідок, у Порошенка значно вже "коридор волюнтаризму", ніж у Путіна. А в тому, що він такий же, як і всі інші політики, немає ніяких сумнівів", — вважає експерт.
"Якби Порошенку дозволили стати Януковичем, він би їм, звичайно ж, став. Точно так само, як Янукович намагався стати Путіним. Питання — в опорі соціокультурного середовища. Я сподіваюся, що українське соціокультурне середовище Порошенка втримає в більш вузькому коридорі можливостей, ніж російське соціокультурне середовище, яке в свій час не змогло утримати Путіна", — заявив співрозмовник.
