Втома від війни, бажання не нервувати зайвий раз і довіра до влади - все це демонструють мешканці прикордонної з Україною Бєлгородської області Росії, де фіксують "прильоти".
Про це йдеться в репортажі французької газети "Le Monde".
Журналісти пробули в області два дні, як зізнаються - їх постійно переслідували дві чи три машини без розпізнавальних знаків. Це було як в самому Бєлгороді, так і в селах південніше від нього.
Утім вони мали змогу поспілкуватися з місцевими мешканцями, зокрема, тими, що живуть поруч з будинком, який був обстріляний 3 липня.
Майже всі мешканці Бєлгорода демонструють розуміння того, що це ніяка не "спецоперація", і кажуть, що втомилися від війни.
"Ми давно знаємо, що це не спецоперація. Тепер ми розуміємо, що це відбувається з нами. Ми знали, що по нам б'ють, тому що ми близько, але ми думали, що все швидко закінчиться - як в Грузії, як в Сирії", - коментує 45-річна Тетяна Кайдалова, прибираючи розбите скло.
Її літній родич Олександр не сумнівається в прийнятих Кремлем рішеннях і вважає єдиним, хто може припинити війну, президента США Джо Байдена.
"Жити стане ще важче, але ми не скаржимося і перебудовуємося, це наш менталітет. .. Якщо західні люди вважають, що ми припинимо підтримувати нашого президента через санкції чи вибухи, то вони помиляються. Це навіть навпаки! Більш того, про особистість Володимира Путіна взагалі не йдеться", - каже він.
65-річна Ольга з сусіднього будинку із захватом зазначає: "Тепер хоч люди розуміють, що це таке, вже не бачать цю ситуацію лише з дивана".
Утім російська влада докладає зусиль, аби підтримувати атмосферу спокою у Бєлгородській області, яка виконує роль бази армії РФ і де щодня чують постріли в бік України, бачать переміщення солдат.
Зокрема, національні ЗМІ майже не висвітлювали вибухи 3 липня. Щоб не дозволити занепокоєнню чи зневірі поширитись серед населення, відновлення постраждалих вікон та дахів будинків влада забезпечує з небувалою швидкістю. І це спрацьовує - поза межами постраждалих районів зберігається тиша і спокій.
Навіть ті, хто постраждав під час вибухів, не схильні звинувачувати владу.
"Я не можу звинувачувати свій уряд, я не можу звинувачувати українців. … Без сумніву, у нас не було вибору, інакше вони напали б першими… Без сумніву", - каже 56-річний колишній електрик Юрій, що був поранений в руку під час обстрілу.
Ставлення до родичів з України мешканці прикордоння також демонструють різне. Юрій зізнався, що розірвав зв’язки з родиною, що знаходиться "по той бік". А місцевий таксист розповів, що продовжує спілкуватися з родичами в Харкові. Утім він має викривлену картинку реальності і впевнений, що це українське місто виживає завдяки російській гуманітарній допомозі.
Мешканці в селах на півдні Бєлгородської області, куди снаряди долітають частіше, демонструють смиренність.
"Якщо президент каже, що все добре, то це добре", - каже місцевий мешканець.
61-річна Люба з села Головчино, в чий будинок влучив снаряд, пошкодивши огорожу, дах і вікна та вбивши її собаку, каже: "Немає сенсу хвилюватися".
Комунальні служби відремонтували її будинок, тож тепер вона чекає на врожай зі свого городу. Каже, у разі небезпеки навіть не спускається у льох.
Однак частина мешканців прикордонних сіл евакуювали. Їх поселили у готелі, які до цього приймали людей з України. Один з переселенців, Роман, що переїхав з дружиною і трьома дітьми, каже, що виїжджати відмовляються в основному люди похилого віку або ті, хто має худобу.
Він підтримує президента і армію, але зауважує: "У будь-якому разі від нас нічого не залежить. І чи це справді наша справа розбиратися, чому все це почалося?".
Місцевий журналіст зауважує, що в Бєлгороді панує апатія, і роль в цьому, зокрема, відіграв колишній губернатор, що пробув на посаді 27 років, і який придушував будь-які спроби створити громадянське суспільство. Додається до цього й епідемія доносів і засудження за справами про "дискредитацію" збройних сил Росії.
Єдиний, хто в розмові з журналістами поставив під сумнів результативність війни, розв’язаної Росією, була волонтерка Жанна Бассанська, яка купує одяг, їжу та дрони для військових. Вона засуджує переслідування тих, хто проти війни, і впевнена, що перемоги бути не може. Бажання допомогти своїй армії пояснює тим, що шкода військових, та тим, що не впевнена, що бойові дії не дістануться Бєлгорода.
Попри загальну атмосферу підтримки дій влади, віддавати кошти на армію росіяни не готові - навіть після вибуху 3 липня.
"Проблеми з грошима у всіх. Та й людям набридло, вони втомилися від конфлікту, повіривши, що все швидко мине", - каже Бассанська.
Ще менше грошей віддають росіяни волонтерам, що допомагають тим, хто виїхав з України. Таких нараховують тут близько 3 тисяч, родина з України, що загинула під час обстрілу 3 липня, була серед них.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Шойгу не відвідував Донбас, для нього влаштували "шоу" в Бєлгороді - журналіст
- У російському Таганрозі вигорів приватний будинок після падіння безпілотника (фото, відео)
- Генерал СБУ назвав версії ударів по російському Бєлгороду (відео)
- У РФ створили дошку ганьби з фото та іменами росіян, які відмовилися їхати на війну
