Єдині умови та рівні можливості для всіх - це аксіома за якою має відбуватися будь-який справедливий конкурс. Особливо коли мова йде про соціальні заходи для ветеранів війни.
Не можна ділити ветеранів на «старих» та «молодих», «добробатів» чи «контрактників», «своїх» та «чужих». Кожен, хто захищав Батьківщину зі зброєю в руках чи виконував державні завдання за кордоном, має право на повагу та шанобливе ставлення. Саме за таким принципом сьогодні наша команда будує комунікацію та роботу в новоствореному Міністерстві ветеранів.
Вважаю, що саме за принципом рівних можливостей для всіх мають вибудовуватися і взаємовідносини по лінії «держава – громадські об’єднання ветеранів». На жаль, поки що доводиться вести боротьбу за реалізацію здавалося б такої простого і зрозумілого правила.
Мова зараз йде про деякі нюанси фінансової підтримки громадських об’єднань ветеранів із Державного бюджету.
Мова зараз йде про деякі нюанси фінансової підтримки громадських об’єднань ветеранів із Державного бюджету. В лютому 2018 року Кабміном була прийнята Постанова №156, якою фактично встановлюється, що до цих коштів допускаються лише обрані. А саме: лише ті громадські об’єднання, які мають статус всеукраїнських. Вона діє і до сьогоднішнього дня.
При цьому вітчизняне законодавство, а саме Бюджетний Кодекс і закон України «Про громадські об’єднання», містять прямі норми, які забороняють таку сегрегацію. Всі намагання виправити ситуацію наштовхуються на протидію. Це відбувається навіть за повної підтримки ідеї рівності для всіх ветеранських організацій зі сторони Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.
Виділення бюджетних коштів за принципом «тільки для обраних» намагаються провести через нормативні акти будь-якою ціною. Ми в Міністерстві ветеранів вже декілька разів з різним рівнем успішності намагалися блокувати ці ініціативи. Однак чим закінчиться справа поки що невідомо.
Це не розподіл коштів «на троїх» і освоєння державних грошей на значках та поліграфічній продукції по завищеній вартості
Значну частину ветеранської спільноти дуже непокоїть це питання. За останні роки в Україні виникло багато нових ветеранських організацій, які за власний кошт реалізують успішні проекти. Вони стосуються навчання і працевлаштування воїнів АТО, спортивних заходів, рекреації і соціальної адаптації вояків із родинами тощо. Саме такі проекти на мою думку заслуговують на підтримку. Адже результат від їх роботи відчутний, його можна побачити, вони приносять користь. Це не розподіл коштів «на троїх» і освоєння державних грошей на значках та поліграфічній продукції по завищеній вартості.
Але переважна більшість таких організацій не має статусу, який вимагає Постанова Кабміну. Тож вони не зможуть отримати фінансування на справді потрібні ветеранам проекти. Звичайно, що це викликає обурення в ветеранському середовищі. Неодноразово чула від бійців і волонтерів гострі, неприємні, але напевно правдиві слова про «мєждусобойчик». Багато разів вислуховувала профільних експертів, які вказували на необхідність втілення кращого міжнародного досвіду, який передбачає рівність для всіх учасників цього процесу. Особисто доносила цю позицію на засіданнях Кабміну і, повторюсь, отримала повну підтримку голови Уряду. Але віз поки що і нині там.
Питання розподілу коштів за цією Постановою знову буде підніматися найближчим часом. Сподіваюся, що здоровий глузд переможе і робота по державній підтримці ветеранських організацій буде побудована за принципом рівних можливостей для всіх.
Ірина Фріз, міністр України у справах ветеранів
