Більшість українців вважає, що в Україні від катувань з боку правоохоронних органів не застрахований ніхто. На цьому наголосив співголова Харківської правозахисної групи (ХПЗГ), член правління Української гельсінської спілки з прав людини Євген ЗАХАРОВ.

Як передає кореспондент УНІАН, напередодні Міжнародного дня захисту жертв катувань правозахисник навів дані соціологічних досліджень, які були проведені ХПЗГ в 2009-2010 роках.

«Від катувань не застрахований ніхто – таку відповідь дала більшість громадян, яких було опитано під час загальнонаціонального соціологічного дослідження. Хоча варіанти відповідей на запитання «хто потерпає від катувань?», були різні: злочинці, підозрювані, бомжі і останній – «від катувань не застрахований ніхто». Ось на цей варіант схвально відповіло 66% опитаних», - сказав Є.ЗАХАРОВ.

Відео дня

За його словами, у 2009 році ця цифра була меншою – 61%. Також зросла кількість людей, які вважають, що насильство в міліції поширене явище - за рік ця цифра збільшилася на 10% і становить 58, 8% опитаних.

Правозахисник стверджує, що за останні півтора роки ситуація із катуваннями та поганим чи жорстоким поводженням в Україні загострилася. Він навів такі дані досліджень: оціночна кількість постраждалих від незаконного насильства в міліції в 2010 році становила 780-790 тисяч.

«Це означає, що кожні 40 секунд в міліції відбувається акт незаконного насильства. Відомо, що в 2010 році в установах міліції загинула 51 людина (в 2009 р. – 23 загиблих), а на 20 червня 2011 року вже налічується 26 загиблих», - констатував Є.ЗАХАРОВ.

Однією з головних причин поширення в Україні катувань правозахисник назвав ментальне сприйняття – затримана людина є винною, і з неї будь-що треба «вибити» зізнання у злочині.

«Причина того, що це ганебне явище, відоме як катування, існує досі через те, що свого часу воно було узаконене. Катування легальні ще з 1937 року. Відтоді, з часів Лаврентія Берії відомі 24 засоби катування, й вони переходять з покоління в покоління», - зауважив Є.ЗАХАРОВ.

Також, наголосив правозахисник. укорінилося поняття «зізнання - цариця доказів», тому будь-яким способом правоохоронці намагаються отримати визнання скоєння злочину.

«На вибиванні зізнання у скоєнні злочину побудована вся система дізнання і слідства в Україні. І це на ментальному рівні. Працівники, які це роблять, впевнені, що це звичайна рутинна робота. Адже побутує уявлення, якщо це злочинець, то з ним можна чинити будь-що», – сказав Є.ЗАХАРОВ.

Правозахисник підкреслює, що далеко не завжди правоохоронці, «вибиваючи» зізнання з людини, яку вони вже записали у «злочинці», вважають, що вони помиляються.

Водночас він зауважує, завдяки Європейському суду з прав людини вдається робити перші кроки для зламу системи, що склалася. Йдеться передусім про скасування кількох вироків про довічне ув’язнення.

Так, за допомогою Центру професійного захисту жертв катувань, заснованого ХПЗГ у 2003 р., понад 200 осіб отримали кваліфіковану правову допомогу. Правозахисниками було підготовлено близько 150 заяв до Європейського суду з прав людини, понад 40 справ виграні, понад 30 справ знаходяться на стадії комунікації із урядом України, решта справ чекає на розгляд.

За словами Є.ЗАХАРОВА, подальша робота неурядових правозахисних організацій буде спрямована на те, щоб рішення Європейського суду виконувалися національними судами та правоохоронними органами.

«Сподіваюся, цей тиск ззовні і зсередини на українську судову систему мусить привести до розуміння того, що здобувати докази незаконним шляхом немає сенсу, бо все одно це буде спростовано і, більше того, буде порушено питання про покарання винних у катуванні і «вибиванні» зізнання. Хоча розумію, що це станеться ще не так швидко», - зазначив правозахисник.