В Одесі розпочався новий етап реалізації Закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії". За розпорядженням начальника Одеської ОВА Олега Кіпера, місту потрібно позбавитися дев’ятнадцяти пам’ятників та пам'ятних знаків, пов'язаних із символікою "імперської політики". І хоча на третій рік повномасштабної війни демонтаж таких об'єктів видається звичною справою, в Одесі це спричинило хвилю негативу.
Це вже другий такий емоційний сплеск останній часом – нещодавно щось схоже відбувалося через перейменування низки вулиць. Зараз головним об'єктом розбіжностей стало бронзове погруддя російського поета Олександра Пушкіна (визнане колись пам'яткою культурної спадщини національного значення). Встановлене в XIX столітті на Приморському бульварі, воно стало одним з перших пам'ятників в Одесі.
Варто нагадати, що питання про його перенесення і раніше порушували окремі активісти та політики. Але саме зараз це викликало найгарячіші дискусії.
Прибічники демонтажу вважають, що Пушкін — символ російської імперської культури, отже й насильства, розв'язаного сучасною Росією. За вилучення монумента з міського простору досить жорстко висловився очільник одеської ОВА Олег Кіпер та інші чиновники обласної адміністрації.
Водночас опоненти такого рішення стверджують, що монумент має художню цінність, а сам Пушкін — "всесвітньо відомий класик", який прославив Одесу у своєму романі у віршах "Євгеній Онєгін", частину якого написав під час заслання у цьому місті у 1823-1824 роках. При цьому, ці самі люди (принаймні деякі з них) активно підтримували й підтримують знесення пам’ятників Леніну та різним радянським діячам.
Проти знесення Пушкіна виступив мер Одеси Геннадій Труханов та деякі учасники одеського Євромайдану. Керівництво міста навіть надіслало до обласної адміністрації прохання залишити пам’ятник, але отримало відмову. Після цього виконком міськради фактично затвердив список Кіпера у повному обсязі. У переліку – старовинний пам’ятник Олександру II – 13-тонна колона на честь закладки однойменного парку (наразі – парк Шевченка), селекціонеру Івану Мічуріну, актору Володимиру Висоцькому, двічі Герою Радянського Союзу, генералу армії Івану Черняховському, автору "Одеських оповідань" Ісааку Бабелю, стіна Чекістів, ученому в галузі космонавтики, двічі Герою Соціалістичної праці Валентину Глушку тощо.
На засіданні виникла низка запитань, у тому числі про те, чи не зашкодить Одесі демонтаж семи з дев’ятнадцяти пам’ятників, розташованих в історичному центрі, внесеному до списку Світової спадщини. Зокрема, у мерії наполягають на тому, що про переміщення монументів потрібно повідомити ЮНЕСКО, натомість прихильники демонтажу стверджують, що це необов'язково.
А поки вирішуються "процедурні питання", не вщухають суперечки у суспільстві. Поки що основні конфлікти розгоряються у соцмережах: сторони обмінюються образами, звинуваченнями у "нацизмі" та "невігластві". Однак у місті вже пройшли три акції протесту: на одній Пушкіну натягли на голову "презерватив", на двох інших – виступили на захист поета. І дуже не хотілось би, щоб градус напруги зростав...
Як же вчинити з пам'ятниками, які стали об'єктами суперечок, втратили актуальність, але мають історичну чи художню цінність?
Кожен такий об'єкт потребує індивідуального підходу. Важливо вирішувати долю пам'яток цивілізовано, не уподібнюючись вандалам. Наприклад, деякі пам’ятники можна доповнити табличками з поясненням їхнього історичного контексту, як це зробили в США з монументами конфедератам або в Чехії з пам'ятниками радянським солдатам. Інший варіант – перенести їх до музеїв або спеціальних тематичних парків, зберігши як артефакти. Якщо пам'ятник демонтують, звільнене місце можна використати для нового об'єкта — фонтана чи монумента сучасним героям. Головне — ретельно обміркувати як встановлення пам'ятника, так і його перенесення.
Адже проблема – не лише у Пушкіні. В Одесі вже ходять чутки на межі абсурду, що під приводом деколонізації "під ніж" піде чи не весь історичний центр, включаючи пам'ятник Дюку й навіть Національний театр опери та балету, збудований у XIX столітті…
Як саме та коли вирішиться ситуація з пам’ятником Пушкіну – наразі невідомо. Але влада – і обласна, і міська - зобов'язана знайти здорове рішення, яке заспокоїть людей.
Лариса Козова
